Понеділок, 27.05.2024, 15:31:04

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Січень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
 
Архів новин
Головна » 2024 » Січень » 6 » Ігор Дякон: через пластунський і оунівський вишкіл, підпілля, арешти, "Берлаг" — до омріяної хірургії
19:01:13
Ігор Дякон: через пластунський і оунівський вишкіл, підпілля, арешти, "Берлаг" — до омріяної хірургії

6 січня минає 25 років із того часу, як відійшов у Засвіти учасник антибільшовицького підпілля, в’язень «Берлагу», пластун, член юнацтва ОУН, лікар-хірург Ігор Дякон (1926–1999) — представник добре відомої на Калущині священничої, вчительської, просвітянської родини Дяконів, яка переїхала й активно діяла на її теренах із 1920-х років.

Його дід о. Григорій Дякон (1866–1942) понад два десятки років був парохом у с. Кропивник коло Калуша, з 1927 по 1936 – деканом Калуським ГКЦ, тісно співпрацював із митрополитом Андреєм Шептицьким і разом із іншими греко-католицькими священниками був вивезений росіянами у Сибір під час Першої світової війни. По смерті о. Григорія в 1942 році (і до 1978 року) на парафії Святого Миколая в Кропивнику душпастирював його молодший син — крилошанин о. Роман. Батьки Ігоря — Ярослав Дякон і Софія (з роду Романко), як і молодша батькова сестра Софія, вчителювали на Калущині.

Ігор Дякон — син саме того Ярослава Дякона (1899–1982), який ще гімназистом таємно зорганізовував учнів і студентів Львова на похорон славетного галичанина, видатного українського поета, прозаїка, драматурга, літературного критика, публіциста, перекладача, науковця, громадського й політичного діяча, життя якого тісно пов’язане з Калушем і Підгірками, Івана Франка. Ярослав Дякон ніс тіло Каменяра на цвинтар, упізнавав мистця під час його перепоховання. А ще Ігор Дякон — брат калуської союзянки св. п. пані Віри Пілянської, дружини добре знаного завідувача медпункту й акушера в Мостищі, а пізніше — хорошого спеціаліста «швидкої» в Підгірках св. п. Миколи Пілянського. До речі, сім’я Пілянських свого часу проживала в Підгірках.

Як свідчать метричні книги народжених у селі Петранка, Ігор Дякон народився 21 вересня 1926 року у сім’ї народних вчителів Ярослава і Софії Дяконів, які рік перед тим приїхали працювати в це бойківське село. При хрещенні хлопець отримав подвійне ім’я Ігор-Ярослав. А охрестив його того ж дня о. Лев Сілінський. Саме той о. Лев Сілінський (1870–1955), який переписувався з Іваном Франком як редактором часопису «Житє і Слово» й ім’я якого поряд із відомими калушанами згадувала львівська газета «Діло» в контексті передвиборчої кампанії до сейму в 1935 році, що мала на меті провести до сейму якнайбільше українців:

«В середу 21. серпня ц. р. відбулося в Калуші передвиборча нарада для калуського району в салі Народного Дому. Нараду відкрив голова П. Н. К. д-р І. Сохацький, проводив о. Лев Сілінський, секретарював м-р Іван Аронець».

Початкову освіту старший син Дяконів (крім нього, в сім’ї ще був син Орест, 1928 р. н., і донька Віра, 1930 р. н.) отримав у рідному селі — в народній школі, де управителем був його батько. У дев’ятирічному віці Ігор уже навчався у Львові. Тоді ж приєднався до пластунів. А влітку пройшов хороший вишкіл у пластунському таборі «Остодір», що діяв недалеко від Підлютого й Осмолоди.

Ось як через 60 років він згадував цей період свого життя:

«У 1935 році я перейшов вчитися у школу ім. Маркіяна Шашкевича у Львові. Жив у бурсі Малої семінарії на вулиці Сикстуській, 39, а до школи ходив через тодішній Єзуїтський парк. Дуже любив в свобідний час забігти до «Сокола-Батька» на вулиці Руській, де й почув про діючий пластунський табір. Під час відвідин батька, який мешкав в селі Петранка Калуського району, попросився до пластунського табору в Карпати. Тато з ким-то переговорив і після закінчення навчального року повідомив, що мене записали у табір «Остодір». Яка це була для мене велика радість! Пішли ми з батьком в крамницю десь за університетом, і там мені придбали пластунську форму, беретку, черевики-бергштайгери, наплечник, свисток. З тим і повернувся в свою Петранку, щоб чекати дня виїзду».

Проведені в «Остодорі» насичені літні тижні вплинули на подальше життя хлопця. Строгий порядок, вміння виживати в будь-яких обставинах, долати труднощі, відстоювати свої національні інтереси супроводжували Ігоря Дякона все його життя. Після проголошення відновлення незалежности України він поділився цим пластунським досвідом із нашими сучасниками у ЗМІ: в 1995 році під його авторством вийшла стаття «Гей, в таборі Остодорі!», де він детально описує пластунські будні 30-х років минулого століття на теренах Рожнятівщини.

У 1942–1944 роках Ігор Дякон навчався у Станиславівській українській гімназії. Його ім’я знаходимо серед ста відомих випускників цього престижного навчального закладу, який був осередком національного духу молоді. У цьому списку Ігор Дякон серед таких видатних постатей, у тому числі й наших краян, як Василь Величковський, єпископ УГКЦ; Степан Ленкавський, провідний діяч ОУН; Олекса Гірник, український дисидент, політв’язень, Герой України; Анатолій Кос-Анатольський, український композитор, народний артист України; Григорій Смольський — класик українського мистецтва, громадський діяч, краєзнавець… Навпроти імени Ігоря Дякона читаємо:

«…В 1943 році арештований гестапо на прем’єрі опери «Шаріка» в Станіславові. З 1944 року — у підпіллі, був у боївці «Бея», далі в обласному проводі. В 1946 році поступив у медінститут, а наступного року арештований і засуджений на 10 років таборів. У 1958 році знята судимість. Закінчив медінститут. Хірург».

Інформацію про арешт Ігоря Дякона в 1947 році знаходимо в книзі нашого земляка з Підмихайля Івана Семаньківа «Перемогла ідея». У цій книзі його ім’я надибуємо серед мешканців с. Голинь — учасників національно-визвольної боротьби 1942–1952 років, які були засуджені Військовим трибуналом Станіславської области. Чому Ігор Дякон серед голинян? Бо його батьки, Ярослав і Софія Дякони, працювали в народній школі в Петранці з 1925 по 1940 рік, а в 1940-му переїхали вчителювати в Голинь. У книзі «Перемогла ідея» йдеться:

«Дякон Ігор Ярославович, 1928 р. н. (Тут допущена помилка, І. Дякон народився в 1926 р. – Д. О.), студент медінституту, заготовляв ліки для УПА, член «Юнацтва», засуджений 9.07.1947 р. … за ст. 54-1а-11 Кримінального Кодексу УРСР до позбавлення волі, виправно-трудових робіт на термін 10 років з пораженням прав до 5 років та конфіскацією особистого майна». «Покарання» відбував у жахливому концтаборі під назвою «Берлаг», який для більшості його в’язнів був «дорогою на вірну смерть».

У 1947-му, коли Ігоря Дякона заарештували, він навчався на першому курсі Станіславського медінституту. За словами його сестри п. Віри Пілянської, видав його однокурсник. Ігор мав необережність під час занять перешіптуватися з двоюрідним братом про намір йти воювати. Один із студентів підслухав їхню розмову. У результаті – арешт. Вирок: 10 років радянських таборів із подальшим виселенням у Магадан. Останнє речення вироку — «висилається в Магадан без права вивозу родини» — ніби й обнадійливе. Та через три роки всю сім’ю Дяконів виселили в Томську область, правда, не назвавши причину.

У Магадані Ігор Дякон одружився на Євдокії, галичанці, яка теж відбувала «покарання» за любов до України. У них народилися два сини. Але як Дяконів їх уже не знайдете: вічні «визволителі» записали прізвище народжених на чужій для них землі з м’яким знаком: Дьякон.

Медичну освіту Ігор таки здобув: закінчив медінститут у Хабаровську. У 1962 році він ще навчався. Про це дізнаємося із запису в щоденнику його батька Ярослава Дякона в кінці січня цього року: «Ігор пише, що здав екзамени на відмінно». Потім була праця на катедрі в інституті, армія (Тихо-океанський флот). У липні 1966 року він «поїхав на роботу в Нанайський р-н, пос. Джонкі, край Хабаровський».

В Україну Ігор Дякон переїхав навесні 1971 року. Спочатку в м. Пирятин на Полтавщині. Та тут, як більшість тих, хто відбував «покарання» за любов до рідної української землі й боровся за неї, зустрівся з перешкодами: квартиру обіцяли — не дали. Тому він спочатку хотів повертатися назад, але пізніше отримав посаду хірурга (потім – завідувача хірургії) в залізничній лікарні в м. Гребінка Полтавської области. Забезпечили його тут і квартирою. До речі, Ігор Дякон був хорошим хірургом. До нього на лікування в Гребінку їхали люди з цілої Калущини, в тому числі і з його рідного села Петранка.

У Галичину вперше за 24 роки Ігор Дякон приїхав у листопаді 1971 року. Батьки не бачили його п’ятнадцять років, тому, як це не прикро констатувати, спочатку не впізнали.

У 1990-х роках Ігор Дякон вів активну громадську діяльність. Як згадувала його сестра п. Віра Пілянська, на Полтавщині Ігор зорганізував навколо себе патріотично налаштованих людей. У 1995 році в Івано-Франківську проходив конгрес станиславівських гімназистів. Тоді їх з’їхалося зі всього світу майже три сотні. Був серед них і Ігор Дякон. Проживаючи на Полтавщині, відроджував традиції. Його батьки на початку 1950-х у Тюменській області вчили місцевих варити кутю. А він у перші роки відродженої незалежности України напередодні Святвечора власноруч «впихав пшеницю», варив кутю й розносив сусідам, бо там її не готували. Зварив і розніс цю головну Святвечірню страву і 25 років тому, в 1999-му. Зі спокійною душею виконаного щорічного обов’язку ліг спати й більше не прокинувся… Щасливий у Бога: відійшов у вічність напередодні одного з найбільших християнських свят – Різдва Христового.

Дарія ОНИСЬКІВ,

наукова співробітниця Музею-оселі родини Івана Франка

КЗ «Музейно-виставковий центр Калуської міської ради»

 

 


Переглядів: 47 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024