У франківському палаці Потоцьких часто проводять креативні події. Втім, питання коштів на реставрацію далі стоїть гостро.

Недавно палац виграв ще один грант – тепер там планують створити музей, але віртуальний, пише “Репортер“.

Спільні війни

«Музей зброї» створять за проєктом, який отримав грант Програми транскордонного співробітництва ЄІС «Румунія-Україна 2014-2020». Партнерів є чотири: двоє з румунського міста Ботошані, двоє з Франківська – управління економічного та інтеграційного розвитку та Центр муніципального та регіонального розвитку Ресурсний центр.

«Якщо подаєшся на гранти, добре, коли є співпраця влади й громадськості. У цьому проєкті ми співпрацюємо з Ресурсним центром, – пояснює начальник міського управління інвестиційної політики Ігор Попадюк. – З усієї суми близько 170 тис євро піде на ремонт приміщення та закупівлю обладнання, а решта – на заходи і промоцію».

Загалом на майбутній музей європейці дають 356 тис євро. Додатково з міського бюджету виділять 32,7 тис євро, за це проголосували на останній сесії міської ради. Тривалість проєкту – 14 місяців, за цей час музейний простір мають відкрити.

Музей буде у корпусі Ж, там де раніше була виставка «МІФ – Музей історії Франківська».

«Крім обладнання й наповнення музею, певна сума йде на ремонтні роботи, на інженерне забезпечення, – говорить директор комунального підприємства «Простір інноваційних креацій «Палац» Володимир Гайдар. – Тому це нам на руку – під такий пілотний проєкт мати кошти і для підведення мереж хоча б для цього корпусу. Наприклад, підвести електрику від щитка на території, зробити електроопалення й вентиляцію. Це кошти зовні, гріх їх втратити».

Назва проєкту – «Назад до спільних коренів».

«У нас багато спільної історії з румунами, поляками, угорцями, – каже Володимир Гайдар. – Це, напевно, й зіграло свою роль: музей зброї, війни – це те, що нас і роз’єднувало, і поєднувало. Спільні проблеми та історичні виклики й лягли у програму».

Подякують засновникам

Музей, який наперед охрестили «Музеєм зброї», вміщатиме різну інформацію про Івано-Франківськ, не лише мечі й обладунки. Втім, справжніх експонатів тут не буде.

«Ми хочемо зробити музейний центр з максимальним доступом до цифрової інформації. Класичного музею не буде, бо тоді потрібне фондосховище, особливі умови зберігання експонатів, правильний температурно-вологісний режим, освітлення… – розповідає Гайдар. – У приміщеннях розташуємо різні ґаджети, на яких можна буде самому листати й переглядати інформацію. Ще будуть проєкційні екрани, голографічні зображення. Інформація запланована у різних напрямках, один із них – зброя».

Крім того, мають зробити дерево роду Потоцьких, з відгалуженням на різних членів родини і маєтків, які їм належали. А ще – концепція «ідеальних міст Європи», до яких відносять і Станиславів.

«Ми плануємо надати інформацію про міста, які будувалися за тією самою концепцією. З ними зараз налагоджуємо стосунки, – каже Володимир Гайдар. – За допомогою доповненої реальності покажемо, як вони зараз виглядають, або навпаки – спроєктуємо на сучасне зображення те, як вони виглядали раніше. Є міста, збережені на 90 %, а є такі як Франківськ, що втратили оборонні споруди. Вони потребують більше віртуальних моделей чи відеоряду: як змінювалося місто до сьогодення».

У музеї мають бути сенсорні екрани, планшети, 3D-окуляри, можливо, макети зброї. Також новий музей у палаці Потоцьких може стати початковим у знайомстві туриста з історією Франківська.

«У нашому центрі буде підрозділ з інформацією з усіх франківських музеїв. Можна буде побачити, які експозиції зараз діють у, скажімо, Краєзнавчому музеї, Музеї мистецтв Прикарпаття, чи музеї Довбуша, – говорить Гайдар. – Крім того, зараз усі музейні фонди мають бути оцифровані. Тож укладатимемо договори про спільні програми і представлення оцифрованих фондів. Тобто, у нас можна буде не лише побачити анонси проте, що відбувається у музеях, а й переглянути експонати, які не виставляють та які рідко можна побачити наживо».

За словами Володимира Гайдара, особливу увагу приділятимуть засновникам міста і першим власникам самого палацу.

«Дехто каже: «Навіщо вшановувати поляків, які нас гнобили?». Але треба знати нашу історію і людей, які з нею пов’язані. Ми маємо в будь-якому разі подякувати Андрію Потоцькому за те, що він заклав наше місто», – пояснює директор комплексу.

Як працюють гроші

Зараз у палац Потоцьких намагаються активно залучати грантові програми. На наступний рік підготували вже близько 10 проєктів.

«Деякі гранти подаємо на реставраційні проєкти, а деякі – на подієві, – розповідає Володимир Гайдар. – Наприклад, є один проєкт спільно з організацією «Парі ІФ», теж пов’язаний з «ідеальними містами». А от зараз маємо їхати в польське місто Ланцут, де теж є палац тієї самої гілки Потоцьких, що й наш. Це місто – наш партнер з подій просто неба. Ми хочемо підтягнути в цей грант вуличні інсталяції та вуличні меблі, які потім у нас залишаться, як і співпраця з новим партнером».

Також недавно «Простір інноваційних креацій «Палац» і Львівська національна галерея мистецтв імені Возницького, до якої входить і львівський палац Потоцьких, підписали меморандум про співпрацю. Вже зняли спільний промо-ролик.

За словами директора комплексу, гранти – це ще й можливість отримати гроші на реставрацію, яких у міста нема.

«Минулого року ми робили розрахунки, скільки грошей ще треба на реставрацію, і говорили умовно про 115 млн грн. Але вже бачимо, що це не відповідає дійсності – лише на корпус А треба приблизно 30 млн, – каже Володимир Гайдар. – Реставрація – це такий процес, коли кожен попередній етап, завершуючись, уточнює плани наступного. Коли робимо якесь укріплення, виявляється, що стан фундаментів значно гірший, ніж у розрахунках, наприклад, як у аварійному будинку корпусу Б».

А от гроші на протиаварійні роботи треба чекати все ж з міського бюджету, бо європейські партнери в цьому не зацікавлені.

«Грантодавцю цікаво дати гроші й побачити, що все запрацювало та має сталий ефект, – говорить Гайдар. – Тому навіть потужні донори, в першу чергу, хочуть бачити, скільки часу кошти, які вони вклали, будуть працювати. Наприклад, «Музей зброї» – це постійний проєкт. Спочатку ми не планували робити акцент на цій темі, але виграли грант і побачили, що рухаємося у правильному напрямку. Коли буде реалізована якась частина, легше буде розширювати тематику. То чому б не почати зі зброї?».

Ольга Романська