У краєзнавчому музеї Калущини на Івано-Франківщині презентували обрядове дійство «Бойківське весілля у селі Петранка». Присутні дізналися про триденні весільні традиції, а місцеві свахи сплели барвінковий вінок для нареченої. Усе дійство супроводжувалося весільними співанками — латканням.

77-річна Анастасія Худик із села Петранка, що на Рожнятівщині, понад 40 років є старшою весільною свахою у своєму рідному селі. Розповідає «Вікнам», що востаннє «свашила» три роки тому.  

«Ґаздиня, мама молодої, коли видає дочку заміж, просить старшу сваху в п’ятницю зібрати молоду в село, щоб та пішла і запросила друзів та родину. Потім разом з іншими свахами, котрих може бути й до 20, плетуть віночок зі свіжого барвінку, який принесли з лісу. Старша сваха бере шнурочок, що доти староста всучить, і складає листочок до листочка, а шнурком обмотує. Виріб має бути тоненький, але цупкий, не клапатий, щоб не розлізся. Вінок барвінковий символізує чесність дівочу, порядність та стати підкресленням, що діждала його», — розповідає весільна сваха.

За годину головний убір молодої, що йтиме під фату, готовий. Його створення супроводжується латканням та жартами. Загалом Анастасія Миколаївна знає до 60 співанок, котрі виконують впродовж весільного обряду. Зокрема, до сорочки, до вінка, до збирання молодої в село, до шлюбу і після шлюбу, коли приїхали за молодою, і пропій. Для Анастасії Худик участь у весільній традиції щоразу є відповідальною.

«Переживаю, щоб все вдалося, не менше, ніж організатори свята. Щоб я добре проспівала, пролаткала, щоб було, як за сценарієм. Як молоду збирають до шлюбу, то кладуть той віночок на голову. Тому потрібно робити так, щоб він не розлізся, бо тоді свасі немає спокою, адже може означати, що не буде життя у молодої пари», — констатує сваха.

Коли староста викупив вінок у свахи, вона отримала дарунок, тоді починається гостина. Вранці наступного дня несуть сорочку до молодого і він її та косиці (букетики. — Авт.) викуповує з дружбами. Перед брамою знову латкають. На самому весілля свахи залучені, коли й перетанцьовують з нареченою і коли відбувається пропій. На таку роль кличуть одружену та авторитетну жінку.

Ще одна старша сваха із Петранки, 76-річна Анастасія Лукач, почала плести вінки на весіллі у 28 років.

«Вперше плела у двоюрідної сестри. Переді мною була старшою свахою жіночка в роках і прилюдно передала мені свій дар, щоб я її традицію продовжила. Зараз, у час війни, весіль мало і не на всіх вінки плетуть, тому вже давно не відтворювала ритуал. Я не рахувала, скільки провела цього обряду, але вже і дітям попередніх наречених плела. Були й з бідної, і з багатої родини молоді, але традиції для всіх однакові й вінок має бути не залежно від статку чи статусу. У нас в селі уже є молоді свахи. Треба мати дар до того, хотіти та вміти: трохи заспівати, пожартувати», — ділиться співрозмовниця.

Анастасія Олексіївна стверджує: важливо, щоб традиція не відмерла, бо люди їдуть по світах і звідти привозять щось нове, тому треба зберігати своє. Навіть, якщо весілля робили у ресторані, то вінки першого дня в хаті плели.

«Був випадок, що вінок розійшовся, але ми швидко поправили. Коли плететься вінок — молодої в будинку не має бути, молодь на площадці танцює, а свахи у хаті — працюють. Я від ролі свахи могла відмовитись тільки, як була залучена в іншому весіллі. Коли видавала заміж дочку Тетяну, то було 48 свах», —  ділиться пані Анастасія.

Організаторкою та модераторкою обрядового дійства «Бойківське весілля у селі Петранка» була старша наукова співробітниця музею-оселі родини Івана Франка Дарія Ониськів. За її словами, традиційний весільний обряд створення молодої сім’ї  у її рідному селі на Рожнятівщині вперше дослідила її донька Марта Ониськів ще 2009 року. Тоді вийшла монографія «Особливості бойківського весілля у селі Петранка», пізніше — латканки у книзі «Пісні Бойківського села Петранка» у 2013 році за авторством Марти та Дарії Ониськів, а також Ганни Книш, де поміщені автентичні ноти, зокрема, і весільного обряду.

«Цим заходом ми хочемо показати місцеві традиції, зокрема весільні, — обряд, що практикувався у 80-их роках минулого століття. Деякі складові почали зникати на початку 90-их. Тепер з ковідом та повномасштабним вторгненням є загроза повного зникнення цього весілля. У 1989 році, як я виходила заміж, все було за бойківськими традиціями: їхали у пропій, по молоду, пекли коровай у молодого. Зараз уже цього немає, тому дуже важливо акцентувати, зберегти та популяризувати наші традиції», — ділиться членкиня Національної спілки краєзнавців України.

Дарія Ониськів розповіла теорію всього триденного весілля, а запрошені із Петранки свахи, які за своє життя виплели сотні вінків, супроводжували дійство латканням та коломийками. Такий віночок з цими ж весільними свахами у 2010 році презентували на другому світовому конгресі бойків у Турці на Львівщині. За словами Дарії Ониськів,  тоді заступниця голови Союзу українок України Ростислава Федак наголосила, що такого вінка вона ніде не бачила, бо він, як з лавра зроблений.

«Вінкоплетінням відрізняється весілля у Петранці, бо навіть у сусідніх селах Рожнятівщини такий барвінковий вінок не плели. Він тонісінький, з барвінку і в основі три листочки, як символ Святої трійці, бо без Божого благословення будь-яка дія в житті не може творитися, тим більше створення нової української сім’ї. Вкладена енергетика у цих піснеспівах, що супроводжують плетіння вінка, мав безперечно вплив на майбутнє цієї міцної української сім’ї», — завершує Дарія Ониськів.

Ірина АНДРІЇВ, журналістка

Кароліна МАЗУР, операторка-монтажерка