Праця в копальні була важкою, переважно ручною і супроводжувалася частими травмами. Найчастіше це були травми кінцівок, які іноді навіть приводили до ампутації. Траплялися і важкі, смертельні випадки. Архів підприємства містить донесення про всі випадки та результати розслідування, які подавались в Станіславське гірниче управління.
Архів ТЕСП стає змістовним після будівництва і запуску збагачувальної фабрики, тобто в 1926-1927 роках
Своєю чергою в архіві Станіславського управління є донесення відповідно до вищої організації — Краківського гірничого управління. Також в цьому архіві є результати періодичних перевірок стану техніки безпеки на підприємствах, які існували на території станіславського воєводства і були підконтрольні гірничому управлінню.
Ветеран калуського хімічного підприємства Анатолій Дутчак оприлюднив документи й розповів про три випадки на підприємстві ТЕСП ("Товариство експлуатаційне соди поташової"), які потрапили на сторінки польської преси й, можна вважати, були найбільш резонансними.
Архів ТЕСП, який зберігається в обласному архіві, стає змістовним після будівництва і запуску збагачувальної фабрики, тобто в 1926-1927 роках. Інформація про нещасні випадки на виробництві збережена тут тільки після 1929 року включно. Тому інформацію про вибух метану необхідно шукати в архіві Станіславського гірничого управління. Цей випадок знаходиться в цьому архіві в Фонді №47, Опис № 1, справа № 739 Еб. У каталозі ця справа зазначена як «Донесения владельцев предприятий нефтяной промышленности Станиславского горного округа о несчасных случаях с рабочими и служащими, имевших место на производстве». Але в цій підшивці зібрані донесення по всіх підприємствах всіх галузей, які контролювало Станіславське управління, за період від 06.01.1927 року по 13.04.1929 року.
Архівні документи, пов’язані з цим випадком, містять дані про аварію, про постраждалих і матеріали розслідування. На кожного постраждалого оформлялось донесення про випадок в чотирьох екземплярах. По одному — адміністраційній владі, в гірниче управління, в інспекторат праці та в Касу хворих.
Всі донесення містять лаконічний, майже однаковий опис обставин аварії.
Wiśniewski Ludwik, Drapała Piotr, Kapeć Gabryel, Dragan Teodor, Dowbeńko Mikołaj i Skowroński Rodjan doznali skutkiem wypadku poparzenia 2-3 stopnia ciała całego. Byłem przy udzieleniu pierwszej pomocy, pierwsi czterej umarli skutkiem poparzenia dwaj ostatni pozostają nadal w leczeniu szpitalnym w Kałuszu.
Kałusz, dnia 23 września 1927.
Dr. Józef Eisenbruch mp.
Вишневський Людвіг, Драпала Петро, Капець Габріель, Драган Теодор, Довбенко Михайло і Сковронський Родян отримали внаслідок випадку обпечення 2-3 ступеня цілого тіла. Був при наданні першої допомоги, перші чотири померли внаслідок обпечення, два останніх перебувають на лікуванні в калуській лікарні. Калуш, 23 вересня 1927 року. Лікар Йозеф Ейзенбрух.
Dnia 19/IX 1927, o godz. 7 ¼ po wizytacjai filary odbudowy na poz.VII przez sztygara i dozorcę, w kilka chwil po ich odejściu, a podejściu wyżej w górę górników nastąpil wybuch gazów metanowych, który poparzył śmiertelnie Wiśniewskiego Ludwika.
19/ІХ 1927, о годині 7.15 після відвідин відновлюваного філяру на рівні VІІ бригадиром і наглядачем, через кілька хвилин по їх відходу і підходу вище гірняків, наступив вибух метанових газів, які смертельно обпалили Вишневського Людвіга.
Архів містить додаток до протоколу дві схеми з місця події. Схеми складені вручну і перша, очевидно, була зроблена похапцем, а вже друга містить уточнення деталей. На першій схемі вказано місце робіт як відбудова 13 філяру. На другій схемі та в протоколі названі роботи по відбудові 12 філяру. Також трохи відрізняються вказані місця знаходження потерпілих.
Сам протокол розслідування в архіві тільки в рукописному варіанті, з виправленнями, викреслюванням і скороченнями. Читати його важко. Якщо є машинописний текст, то, очевидно, він в архівах Краківського гірського управління, для якого той протокол писався. Але розуміння причин аварії дає збережений в архіві та обов’язковий до виконання керівництвом ТЕСП припис Станіславського окружного гірського управління, який був створений зразу після аварії, 22 вересні 1927 року.
Калуська копальня, очевидно, не належала до копалень з високим ризиком неконтрольованої появи вибухонебезпечних газів. Через те там, мабуть, легковажили елементарними правилами, які могли попередити такий хід подій. Та і до того, і після факти таких аварій в архівах не знаходяться. Тому названий припис і перераховує необхідність тих простих безпекових заходів, якими попереджаються такі аварії та відсутність яких виявили працівники управління після інспекції копальні, яка проводилась при розслідуванні аварії. До заходів увійшло грамотне використання обладнання для вентиляції штреків, гірничих ламп, особливо використання справних гірничих ламп і якісне зберігання і контрольована видача тих ламп.
Станіслав, 22 вересні 1927 року
В руки шановному представнику Товариства Експлуатації Солей Поташових
високоповажному пану інженеру Станіславу Герману
Калуш
На підставі висновків гірничо-поліцейського розслідування проведного представником місцевого Управління в день 19 вересня поточного року в справі ставшогося випадку вибуху газів і постраждання 8 робітників на копальні Калійного Товариства в Калуші, а також на підставі висновків провадженої тим представником 20 вересня поточного року часткової інспекції на згаданій копальні на основі постанов § 220 p.u.g. постановляємо наступне:
1) В цілях запобігання в майбутньому нещасних випадків з працівниками, які можуть статися у випадку несподіваної появи вибухонебезпечних газів при відновленні філярів в забоях і в місцях проходки штреків на копальні Калійного Товариства необхідно при кожній довшій ніж дві години зупинці(перерві в роботі) оглянути кожне робоче місце — безумовно перед запуском виконавців — лампою безпеки на предмет пропуску вибухонебезпечних газів.
Огляд той повинен бути проведений кожний раз керівником робіт, у виняткових випадках можна доручити виконання тієї функції найстаршому (першому) гірнику бригади (залоги) відповідного місця роботи.
Після підтвердження відсутності вибухонебезпечних газів, можна розпочинати роботу і використовування відкритого світла перебуваючих в користуванні карбідних ламп.
Для зазначених вище цілей в лампарні повинні бути завжди напоготові 25 ламп безпеки(бензинові), 3 лампи Пілера і кілька ламп з електричними акумуляторами, готових до вживання.
2) В лампарні, все що відноситься до ремонту, наповнення ламп, провітрювання, освітлення і обігріву лампарні, повинно бути виконано безумовно в найкоротший час — ще в поточному році, найпізніше 60 днів адаптаційної перебудови, запровадити книжки - одним словом стисло привести до вимог приписаних місцевим правомочним розпорядженням від 23 листопада 1925 року L:3364(додається)
Зазвичай лампарня складається тільки з двох тісних приміщень, позбавлених освітлення і вентиляції, а для видавання і прийому ламп не веде лампарник особових книжок ламп, до яких повинен вписувати фамілію кожного робітника, лампу(номер лампи), яку йому видано, а також чи повернув і в якому в якому стані. З 484 карбідних ламп майже половина сильно зношена і вимагає грунтовного ремонту. Лампа безпеки Пілера не є щільною і не є придатною до вживання.
3) По кожному недільному чи святковому простою (перерві в роботі) повинні бути вентилятори копальні запущені, принаймі на дві години раніше перед спуском зміни в копальню.
За кожне порушення згаданих вище пунктів 1) і 3) керівництво копальні і нагляд робіт несе відповідальність.
Вище згадане необхідно вписати до книги обходів копальні і довести до відома керівного і наглядового персоналу.
Наприкінці звертаюсь до Калійного Товариства з попередженням на майбутнє, щоб в складах вибухових матеріалів зберігалися необхідні книги видачі і отримання тих матеріалів.
Можливі заперечення проти сьогоднішніх розпоряджень можна подавати згідно постанов §:231 pow.ust.górn. на протязі 30 днів до Вищого Гірничого Управління в Кракові через Гірниче Управління в Станіславі.
Заперечення не признається дійсним якщо призупинене згідно посліднього абзацу вище цитованого параграфу pow.ust.górn.
Голова Гірничого Управління Стауфер (Staufer)
Лампа безпеки, górnicza lampa bezpieczeństwa, лампа Деві — джерело освітлення, призначена для роботи у вибухонебезпечному газовому середовищі, у тому числі у вугільних шахтах, де може скупчуватися метан.
Лампа, винайдена англійським фізиком Гемфрі Деві 1815 року, — це олійна, гасова або карбідна лампа, у якій полум'я закрито металевою сіткою — сіткою Деві. Товщина, розмір чарунок і тепломісткість матеріалу підібрані таким чином, щоб при займанні горючого газу, що потрапляє всередину сітки, горіння не поширювалося назовні та не викликало вибуху газоповітряної суміші.
З деяким ступенем допущення лампу Деві можна назвати одним з перших газоаналізаторів, що сигналізують про присутність в атмосфері горючих газів своїм нерівномірним горінням, яке супроводжується спалахами й "хлопками". Значення цього винаходу, який зберіг безліч людських життів, складно переоцінити.
Лампа безпеки Пілера — вдосконалена лампа Деві.
Окремо в приписі підкреслено попередженням на майбутнє, щоб в складах вибухових матеріалів зберігалися необхідні книги видачі та отримання тих матеріалів. Втім, очевидно, це попередження не перешкодило в майбутньому місцевим «рекетирам» добути вибухівку підприємства для своїх цілей.
Оригінальне дослідження архівних матеріалів — у блозі Анатолія Дутчака «ТЕСП — Охорона праці». |