В історії нашого міста були жінки, краса яких заворожувала і зводила з розуму. Вони розбивали серця і надовго закарбовувалися у пам’яті.

Навіть зараз, коли вони вже давно відійшли у кращий світ, історії їхнього життя хвилюють і цікавлять наших сучасників. Проте деякі з цих красунь несли з собою добро і світло, а деяких радше можна назвати фатальними жінками зі знаком «мінус», пише Західний кур’єр.

Юзефа Дзвонковська

В краєзнавстві досить повно висвітлена історія про те, як у нашому місті з’явилася електрика. Проте інформації про спеціалістів, які «несли світло в маси», дуже мало.

Одним із таких електриків був Юзеф Ровінський, який ще до Першої світової війни вважався знаним технічним фахівцем. Він працював у станиславівській тюрмі «Діброва», де відповідав за обслуговування різного технічного устаткування. Вже після війни, у 1922 році, Ровінський заснував власне підприємство, яке спеціалізувалося на електриці та електромеханіці, пише Західний кур’єр.

У село Станіславівка Івано-Франківської області 2 червня 1945 року відповідно до угоди між польською та радянською владами депортували 22 родини замішанців із села Бонарівка, що в Польщі. Людей вивозили товарними вагонами й поселяли переважно в покинуті польські хати. Колись заможних бонарів’ян, які займалися підприємництвом і подорожували світом, радянська влада змушувала вступати в колгоспи й винищувальні загони. Попри це, замішанці допомагали воїнам Української повстанської армії, за що отримували терміни ув’язнення в сибірських таборах.