В краєзнавстві досить повно висвітлена історія про те, як у нашому місті з’явилася електрика. Проте інформації про спеціалістів, які «несли світло в маси», дуже мало.

Одним із таких електриків був Юзеф Ровінський, який ще до Першої світової війни вважався знаним технічним фахівцем. Він працював у станиславівській тюрмі «Діброва», де відповідав за обслуговування різного технічного устаткування. Вже після війни, у 1922 році, Ровінський заснував власне підприємство, яке спеціалізувалося на електриці та електромеханіці, пише Західний кур’єр.

Це підприємство вже незабаром стало одним із провідних у Галичині в цій галузі.  Саме підприємство Ровінського займалося електрифікацією ткацької фабрики в Станиславові, а крім того, Ровінський не обійшов увагою і свій «рідний» заклад – тюрму «Діброва».

За Другої Речі Посполитої будівля «Діброви» вже належала військовим, і підприємство Ровінського установило там електрівню. До клієнтів цього відомого електромеханіка належали також органи місцевого самоврядування, державні установи. Крім колишньої тюрми «Діброва», його підприємство електрифікувало й інші військові будівлі у місті. Не бракувало у пана Ровінського і приватних клієнтів, адже електрифікація у повоєнному Станиславові все більше поширювалася. Крім своїх безпосередніх обов’язків, Ровінський також знаходив час на громадську діяльність.

Зокрема він очолював кредитну установу, яка видавала позики ремісникам, входив до правління Товариства польських купців і був активним учасником товариства промисловців та ремісників, що працювали з металом.  Підприємство Юзефа Ровінського знаходилося по вул. Колінського, 2 (тепер Фортечний провулок). Свою роботу воно виконувало якісно і добросовісно, а тому його очільник міг похвалитися бездоганною репутацією далеко за межами Станиславова.

Підготувала Олена БУЧИК