В 1729 р. невідомий мешканець Станиславова власним коштом встановив у місті пам’ятник святому Яну Непомуку. Це була триметрова кам’яна статуя, виконана, як писав історик Шарловський «у стилі невдалого рококо». Втім на фото пам’ятник виглядає досить симпатично.
За свою понад 200-річну історію статуя декілька разів змінювала місце дислокації, так що її з повним правом можна назвати «мандрівною», пише Іван Бондарев у своїй новій книзі «Слідами забутих пам’ятників».
Спочатку Непомук стояв одразу за Галицькою брамою (це трохи не доходячи до перехрестя вул. Галицької, Новгородської та Дністровської). У 1814-му, коли почали нищити міські фортифікації, статую встановили перед колишнім костелом єзуїтів (сучасний кафедральний собор). 1838-го після реставрації костелу фігуру поміщають у зовнішню нішу відновленого храму. В 1849 р. приміщення костелу віддають греко-католицькій громаді міста, і римо-католицькому святому знову треба шукати притулок. Врешті-решт статуя упокоїлась у дворику парафії на вул. Галицькій, 41.
Хто її знищив? Правильно, злодійська комуністична влада в середині 50-х років. А кам’яний постамент ще близько 40-ка років стояв біля крамниці «1000 дрібниць» - між будинокм №41 та котлованом. Архітектор Зеновій Соколовський згадує, як у середині 1990-х той бідолашний постамент тягали за допомогою трактора. Куди його врешті-решт затягли, сьогодні вже не скаже ніхто, хіба що тракторист.

Юрій Тимощук, журналіст