Середа, 29.05.2024, 20:15:43

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Січень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
 
Архів новин
Головна » 2012 » Січень » 11 » Як в УПА Різдво святкували
18:02:22
Як в УПА Різдво святкували
Напередодні святвечора ми попросили поділитися спогадами про те, як святкували Різдво вояки УПА, її легендарного сотенного Мирослава Симчича з Коломиї.
- Вояки УПА були всі віруючими християнами — у нас не було невіруючих, — каже М. Симчич. — І Різдво, і Великдень ми завжди намагалися святкувати урочисто, як дозволяла нагода. Пам’ятаю, як з 1944-го на 1945 рік ми святвечір відзначали цілим куренем у Білоберізці на Верховинщині. Брали участь дві сотні — «Мороза» і «Палія». Організований надрайонним проводом Косівщини святвечір у Білоберізці був дуже врочистий, по-справжньому святковий. Білоберізка простяглася вздовж невисокого берега Черемошу. Проте кілька хат розкидано по довколишніх горбах. Саме в одній з таких віддалених хат ми й зібралися для святкування. Поки командири й стрільці вечеряли, озброєні стійкові пильно охороняли село. Вони часто змінювалися, тому всі стрільці мали змогу посмакувати святвечірніми стравами, понасолоджуватись, бодай коротко, домашнім затишком. В УПА панував суворий порядок стосовно безпеки. Стійкового біля хати виставляли навіть тоді, коли в село приходили вдвох. Один залишався на чатах, другий заходив до хати.
Більшовики в село не потикалися. У сотні «Палія» були хлопці, які свого часу танцювали у Ярослава Чупірчука в гуцульському балеті окружного театру Коломиї. Ті хлопці зробили нам гарний концерт. Люди приймали нас чим хто міг, ділилися останнім у той важкий час. До речі, Ярослав, який вступив  1943 року до Коломийського куща ОУН і дістав псевдо «Вишня», першим увів на сцену гуцульські танці.
Зійшлося багато людей, ми там гарно відсвяткували, а відтак ще розійшлися по околицях Білоберізки і колядували групами. В такий спосіб Різдвяні свята 45-го ми провели за святковими столами і з колядою. Цілу ніч по горах лунали повстанські колядки.
- А як святкували Різдво в наступні роки?
— Із 45-го на 46 рік була блокада — в усіх селах стояли гарнізони енкаведистів. Тому святкували скромно — перебули, як де хто прилаштувався. Але всі без винятку намагалися в особливий спосіб відзначити цей великий день народження Ісуса.
Із 46-го на 47 рік ми святкували в селі Березові Середньому на околиці села у присілку Жолібок. Вояки з сотні «Вихора» і нашої сотні «Мороза» розташувалися в трьох хатах при купі. Татомиш Марія та її сестра Юлія, і ще одна жінка, ім’я якої вже не пригадую, приготували нам гарну вечерю. З села зібралося багато молоді і старших поважних раздів. Наспівалися від душі і старих, і наших партизанських колядок. А вже з 48-го на 49 рік на самий святвечір мене взяли на допит і я відсвяткував Різдвяні свята скатований у карцері в Станіславі, де пролежав непритомний сім діб. А знаю це по тому, що як на восьмий день зміг трохи очуняти і розглянутися навколо по камері, то на тумбочці я нарахував сім тюремних пайок. Пайка — 200 грамів хліба і дев’ять грамів цукру на добу, більше не давали, бо вважали, що цього досить.
А відтак у 49-му році я вже святкував Різдво на Колимі.
- Національно-визвольний рух ОУН—УПА збагатив українську пісенну творчість сотнями, якщо не тисячами повстанських пісень. Як би ви окреслили їх значення?
— Скажу вам, що і повстанська коляда, і пісня були тоді й пізніше сильною духовною зброєю, часто сильнішою за кріса. Повстанські пісні не лишень підтримували дух вояків УПА у боротьбі з жорстоким ворогом, а й зберігали віру народу в незалежну Україну протягом всього часу совєтської окупації. і сьогодні й завжди з кожної повстанської колядки й пісні до нас промовляють невмирущі герої, які подали приклад самопожертви заради власної держави.
- З висоти свого віку й пережитого, що ви хотіли б побажати сучасному поколінню українців?
— Те, що я досі живий, це не моя сила, це Господня воля. Мені також це не давало спокою. Я читав історію різних народів, цікавився долею відомих героїчних чинів у світовій історії. і побачив, що не було ніде й ніколи у відомих народних революційних зривах, щоб усі її виконавці загинули. Завжди Бог залишав якусь невеличку групу, щоб передали наступним поколінням ідею незалежності. Думаю, що я і є однією з тих одиниць, які мали передати вашому і майбутнім поколінням неперервність історичної традиції цієї боротьби. Хоча княжа Українська держава упала, але народ жив, і незабаром постала Запорізька Січ, відтак гайдамаки. Далі цю ідею підняло січове стрілецтво, яке передало естафету боротьби за незалежну державу нам, УПА. За своє життя я дійшов висновку, що державу легше здобути, ніж утримати й розбудувати її. І весь цей тягар тепер лягає на плечі вашого і майбутнього поколінь. Я вірю, що ви зможете довести Українську державу до розквіту і наш народ заживе, як усі європейські народи, гідним державним життям. Допоможи вам, Боже, в цьому. Дай вам, Боже, волі, сили, мужності довести все до повної перемоги наших ідей народної держави.
А в цей святковий різдвяний час бажаю всім нашим однодумцям добра, злагоди, здоров’я і всіх благ.

Мирослав СИМЧИЧ — легендарний сотенний УПА. Народився 5 січня 1923 р. у Вижньому Березові Коломийського повіту. 1941 року вступив до юнацької сітки ОУН. Перед закінченням Коломийського архітектурного технікуму восени 1943 року направлений у перший курінь УНС (Українська народна самооборона) в Космач, де служив кулеметником. Згодом закінчив старшинську школу. З осені 1944-го — сотник новоствореної Березівської сотні. Найуспішнішим боєм сотенного Симчича став бій під Космачем перед Різдвом 1945-го, де Березівська сотня разом із сотнею «Гонти» оточила і за дві з половиною години розгромила батальйон НКВС. Було знищено 405 солдатів та офіцерів НКВС разом із командиром дивізії генерал-майором Ніколаєм Дергачовим.
Роман ІВАСІВ, "Галичина"

Переглядів: 919 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024