У зведеннях із зони АТО найчастіше фігурують Авдіївка з Мар’їнкою. Ці міста лежать майже на самій лінії фронту, їм найбільше дістається від ворожих обстрілів. Під час Першої світової Станиславів майже цілий рік (з серпня 1916 по липень 1917) мав сумнівне «щастя» бути прифронтовим містом.
Противників розділяла Бистриця-Солотвинська. Там, де нині Пасічна, та на Загвіздянських пагорбах стояли австрійські батареї, які поливали вогнем росіян, що засіли у середмісті. Результати обстрілів видно на старій фотопоштівці, випущеній у 1917-му, коли місто звільнили від царських військ.
Бельведерська тоді «відгребла по повній». Її початкова частина була цілковитою руїною, вцілілих будинків – як пальців на руці. Нас цікавить біла одноповерхівка праворуч. Вона збереглася донині – Бельведерська, 10.
Колись там пролягав фортечний рів, заповнений водою. На початку ХІХ століття рів засипали, почалась активна забудова дільниці. За переписом 1822 року там уже стояла хатинка якогосьШтефана Шустера. Напевно, вона згоріла під час Мармулядової пожежі, адже у 1870-му на цій локації згадується лише вільна будівельна ділянка Бляйберга. У 1887 році на ній звів садибу італієцьАнтоні Любіні. Саме її бачимо на поштівці. За характером використання декору, композиційним вирішенням фасадів, споруда має стилеві ознаки еклектизму. Будинок прямокутний у плані, одноповерховий, мурований з цегли, з двосхилим дахом, критий шифером. Головним фасадом звернений до вулиці Бельведерської, тильною стіною виходить до залишків фортечного муру. По фасаду мав сім вікон і два головних входи.
Перепис 1900 року зафіксував нового власника будинку – єврея Маврикія Яновера. Довший час там діяв дешевий готель під пишною назвою «Під золотим орлом», при якому працювала однойменна кав’ярня. У місцевій пресі часто фігурують господарі «Орла», але пан Яновер не згадується жодного разу. Ймовірно, він просто здавав приміщення, в якому інші підприємці провадили свій готельний бізнес.
Якщо ви вважаєте, що в кав’ярні лише їли й пили, то глибоко помиляєтесь. У 1902 році «Кур’єр Станиславовський» надрукував оголошення, що в «Орлі» можна було придбати… вживаний англійський ровер у доброму стані.
Наступного року та ж газета повідомила, що власник готелю і кав’ярні «Під золотим орлом» Хаїм Рубін відпродав його пану Фарберу, а сам орендував відомий «Гранд-готель» у Львові. Новий ґазда виявився порядною людиною. Одного разу хтось з відвідувачів кафе забув на столі золоту обручку, і власник через пресу (!) закликав його забрати свою коштовність.
Аби привабити клієнті, Маврикій Фарбер запровадив для кафе цілу шоу-програму. Починаючи з 1 січня 1909 року, від восьмої вечора «Під золотим орлом» грала дамська капела. Вхід був вільний.
Схоже, справи Фарбера після цього стрімко пішли вгору, адже 1 липня 1912 року він купив елітну кав’ярню «Едісон» у пасажі Гартенбергів.
Перша світова війна будинок пощадила. Хоча зовсім безслідно вона не минула – на поштівці видно, що всі центральні вікна вибиті. За Польщі тут розміщувався заклад із безнадійно зіпсутою репутацією, де без проблем можна було «зняти» повію чи отримати в пику. Ось як описує місцевий журналіст свою вечірню прогулянку вулицею Бельведерською у 1934 році:
«Пройшовши кільканадцять кроків, мимоволі звертаємо увагу на місце «розваг» зі специфічним зовнішнім виглядом. У вікнах червоні вогні. Це дозволяє робити різні припущення, що криється всередині, якби не вивіска, хоча і слабо освітлена – «Кав’ярня. Бар»».
Перед приходом перших совітів будинок був суто житловим. Він належав Хайці Рубін, яка проживала у квартирі № 1.
Тепер кам’яничка перетворилась на невеличкий офісний центр. Там працює крамниця «Світ білизни», два турагентства, лотерейна контора, а в підвалі розташувався секонд-хенд-бутік «Fashion».
Іван Бондарев, Михайло Головатий | 
