Духовний лідер станиславівських німців Теодор Цьоклер активно займався благодійністю, зокрема утримував дитячі будинки. Це викликало велике роздратування у деяких релігійних фанатиків, які вважали, що пастор переманював католицьких дітей до євангелістської віри. Газета «Євангельський общинний листок» у 1908 р. надрукувала спогади Цьоклера про судовий процес, у який він мусив втрутитися в інтересах свого вихованця. Далі надаємо слово самому пастору (переклад з німецької, друкується зі скороченням).

Проблемне хрещення
Боротьба за дитину, яка розгорнулася в Станис ... Читати далі »

Сьогодні, 27 квітня, в Івано-Франківську відбувся брейн-ринг, присвячений історії Галича. Організаторами традиційних брейн-рингів є “Поступовий гурт франківців”.

В інтелектуальних змаганнях взяли участь сім команд різного віку, звісно,кожна команда готувалася та очікує на перемогу. Для команд підготували 21 запитання, що стосувались історії Галича, за результатами яких і оберуть переможців.

... Читати далі »

Написати про представників цієї родини виявилося непросто. І можливо, ми б ніколи цього не зробили, якби не було зацікавлення життям окремих її представників. Спочатку у працівника Музею визвольних змагань Прикарпатського краю Петра Ганцюка ми розпитували про долю одного із провідних оунівців Станіславщини 30-тих років минулого століття Михайла Джерджа. А пізніше директор Івано-Франківської гімназії Ігор Дейчаківський звернувся до нас з проханням допомогти зібрати матеріал про директора Станіславської гімназії Данила Джерджа. Писати окремо про кожного не виходило, бо інформації було обмаль. А ось об’єднати розповідь про них в одній статті стало доречним. Адже досі про станіславських Джерджів окремої статті не писав ніхто.
Професор Станіславської гімназії Данило Джердж походив із с. Вози ... Читати далі »

У житті дуже часто буває, що діти йдуть дорогою своїх батьків. Вони стають політиками, підприємцями, вченими, військовими, через терни до зірок досягають нових вершин визнання. Ті, котрі вирішили присвятити своє життя боротьбі за кращу долю його народу, держави ризикують тим, що їхнє життя стає драматичним і трагічним. Дмитро Вітовський — один із них. Син лідера революції, що увійшла в історію під назвою Листопадовий зрив 1918-го, у неповні 30 років закінчив свій земний шлях. Він — із когорти революціонерів, які прекрасно усвідомлювали, що шлях звільнення кожної нації густо скроплений кров’ю, нашої — так само. Кров’ю чужою і своєю, ворожою і рідною.

... Читати далі »