Етнографічний «Календар Придністров’я-2012» побачив світ напередодні Нового року в івано-франківському видавництві «Сімик». Правда, було би правильніше назвати його «Календар Тлумаччини», оскільки він презентує розмаїття народних звичаїв і традицій, багатство зразків вишиваного одягу саме цього покутського району. Причому ілюстрації до кожного місяця представляють певні обряди, найбільш характерні для того чи іншого села й відповідної пори року. Власне, всі місяці в ньому, фотообрази яких передає вродлива придністрянка Мирослава Яковець, мовби присвячено їхнім головним релігійним празникам. Світлини настільки небуденні за своїми ідеями, барвами і смисловими відтінками, що появу календаря можна вважати знаковою культурною подією. Зацікавлює й такий розділ, як «імена з літопису краю». В ньому подано дати народження відомих у житті району, області, України чи світу вихідців із сіл і міст тлумацького Придністров’я. Звичайно, той перелік видатних постатей з минувшини й сьогодення далеко не повний. Та й, зрештою, самобутні скарби не всіх населених пунктів знайшли висвітлення. Але з огляду на компактно-обмежений обсяг видання це навряд чи варто вважати його хибою. Колориту «Придністров’ю-2012» додає й уміщений у ньому міні-календар народно-церковних свят і постів. А ще, надто ж завдяки розділові «Закличні осердя краю» зі списками дерев’яних церков, музеїв, імен чинних народних майстрів і художників, пам’яток природи, його можна використовувати і як туристичний путівник. Задум та образне втілення в життя цього «покутського самовияву» належать Василеві Лесіву, знаному на Івано-Франківщині журналістові, письменникові й заслуженому працівникові культури України, заступникові генерального директора ТБ «Галичина». Це, до речі, вже другий витвір пана Василя такого роду й ратунку. Першим же, як читачі «Галичини», можливо, пригадують, став «Народознавчий календар. Покуття у традиціях, обрядах, звичаях» на 2011 рік. Тому можна сказати, що В. Лесів започаткував на Прикарпатті добру традицію — видання етнографічних календарів, до того ж — з тенденцією до періодичного вдосконалення як самої ідеї, так і її технічного виконання. Втім, хоч як, а у вигляді тиражування таких видань вибрано вдалий спосіб для популяризації взірців народної календарно-обрядової творчості та увічнення імен, дотичних до цього невмирущого мистецтва. Василь МОРОЗ
|
