За переказами, будівля костелу зведена на освяченому місці, на одному зі старих міських цвинтарів. Територія була захищена мурами калуського замку.

Високий неоготичний шпиль, вдале розташування на підвищенні, ошатний червоний дах — все це разом робить калуський костел однією з домінантних архітектурних точок старої частини міста, йдеться на Facebook-сторінці Old Kalush.

Підйом до святині стрімкими сходами дасть можливість помилуватись центральним входом і перевірити власну фізичну форму.

Різні джерела подають дві дати консекрації костелу — 1841 або ж 1842 рік. Чому існує ця відмінність, сказати складно. Відомо тільки, що виглядав він тоді трохи інакше, ніж зараз. Яскраво виражених рис неоготики будівля набула під час численних ремонтів і перебудов.

Насправді, доля костелу святого Валентина теж сповнена драматизму. Перебудова закінчилась у 1912 році, а вже під час Першої світової війни будівля зазнала пошкоджень. Але найгірше було попереду. У 1944-1945 роках із міста виїхала переважна більшість польської громади, а костел невдовзі став спортзалом. Частину літургійних предметів настоятелі встигли вивезти.

Костел пережив роки войовничого атеїзму, але втратив свою окрасу — орган. Його просто виламали і викинули. У 1970-1980-х роках, крім спортзалу, там функціонувала ще й сауна.

Від перших років Незалежності до 1999 року в приміщенні була парафія Української Автокефальної Православної Церкви. У 1999-му сюди повернулись господарі — римо-католицька громада.

Важливішою, мабуть, є інформація, що і сам костел, і його настоятель, і вірні — дуже відкриті і приязні до всіх — незалежно від конфесії, національності і ін. Це такий екуменізм без голосних слів.

Не гріх згадати, що костел Валентина час від часу стає концертним залом із прекрасною акустикою.