Субота, 25.05.2024, 14:00:25

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2020 » Квітень » 4 » Коли в Коломиї з'явилися перші автобуси
09:36:07
Коли в Коломиї з'явилися перші автобуси

"Дзеркало" продовжує публікувати статті про технічну історію Коломиї.

Сьогодні піде мова про автобуси.

Загальновідомо, що першим транспортом у нашому краї був кінний. У 1866 р. в Коломиї з’явилася залізниця, і відтепер можна було їздити швидше і на далекі відстані. Відомий коломийський друкар і видавець Михайло Білоус у статті «Поступ» згадував, що у 1870-і він виїздив з Коломиї у суботу по шабасі гебрейською будою і приїздив до Львова у п’ятницю перед шабасом. Але з відкриттям залізничного сполучення все в Коломиї змінилося і в 1890-і цю відстань додали значно швидше і легше.

Нарешті дійшла черга й до иншого виду транспорту — автобусного. У коломийській газеті «Русская Рада» читаємо, що 1911 р. в Коломиї відкрито рейс «самохода бензинового» за маршрутом Коломия — Косів — Кути, але ціна на квитки ще не була врегульована.

Ця сама газета наступного року писала, що бензиновий самохід курсує за маршрутом Коломия — Пістинь — Косів — Кути. Однак згодом через погану дорогу він їздив за маршрутом Коломия — Заболотів — Рожнів — Косів — Кути. Очевидно, це був самохід на зразок фіакра, лише запряжений не кіньми, а мотором. Таке свого роду таксі.

У 1935 р. з шести автобусних сполучень на гори були два такі: Коломия — Кути і Коломия — Космач.

А ось уривок з спогадів українського композитора й дириґента Осипа Залеського (1892 — 1984) про подорож на Гуцульщину 1938 р.: «Їду цього року в Космач. Цікавить він мене, бо там ще не був. Знаю його тільки з гарних писанок, які щорічно продають старі гуцули під церквою у Станиславові у Страсний тиждень. Їдемо з дружиною і веземо нашу восьмилітню потіху до оселі КВОМ  — у Космачі.

У Станиславові прилучується нас кільканацять осіб до львівської партії таборовиків, яких ми з бідою відшукали у довгім пульманівськім возі. Провідниці нарікають, що не вважаючи на зголошення, не дістали для дітей окремих переділів і мусять тиснутися на коридорі ваґону.

Подібна історія і в Коломиї, на двірці при автобусі. Хоч автобус замовлений, не можемо дійти до порозуміння з ревізором, що не хоче згодитися, щоби в одному автобусі їхали діти з опікою і батьками, а в другому інші подорожні. Вперся чоловік, щоби діти з іншими подорожніми їхали в одному возі, а опіка й батьки в другому. Важко його переконати, що годі залишити самих дітей без опіки. Причину такого відношення пояснюємо собі тим, що ми в його очах менше вартісні громадяни, з якими не треба рахуватися. Мимоволі нагадуються мені подорожі в інших краях Европи, де на подорожнього дивляться як на клієнта залізничного підприємства та намагаються уприємнити йому подорож, тримаючись купецької засади, що «наш клієнт — наш пан». Вкінці по довших торгах розміщуємо дітей згідно з бажанням проводу і виїздимо з двірця та через славний коломийський ринок (славний тому, бо єдиний у Галичині має залізничу зупинку: Коломия-ринок) і ушкоджений міст на Пруті виїздимо на добрий гостинець що веде до Яблонова. За Яблоновом починається «автрострада першої кляси». Інжиніри, що її колись будували, певно й не припускали, що туди будуть їздити автобуси, а то були б збудували трохи ширшу та зробили б трохи менше карколомних закрутів. Але зручний шофер перемагає ці перешкоди щасливо і ми коміть головою зсуваємося в долину Космача. Хтось з подорожніх завважує злобно, що на цій дорозі міг би бути добрий перегоновий шлях для авт; мабуть кожне авто дістало би перше місце, тільки кожне в іншому зворі на дні».

У 1939 р., ще до приходу більшовиків, з Коломиї ходили автобуси на Незвисько, Городенку, Заліщики, Надвірну, Космач, Косів, Кути, Ворохту; на Жаб’є через Яблунів і Косів, на Жаб’є через Заболотів і Косів; на Косів і Снятин через Заболотів, приватний на Станиславів через Отинію. Робили 19 рейсів з Коломиї і 19 рейсів на Коломию.

Міська управа мала в своєму розпорядженні до десятка державних автобусів марки «Заурер», які підпорядковувалися Польскій колії панствовій (PKP) і стояли в гаражах вагонного депо.

Місцем стоянки автобусів у 1930-і була нинішня площа Т. Шевченка, що навпроти ратуші та площа перед залізничним вокзалом, а перша автобусна станція містилася на площі, де донедавна був завод ПРУТ, навпроти актового залу першої школи, на вул. Гетьмана Івана Мазепи.

Маємо також інформацію, що в Станиславівському воєводстві у 1928 р. працювало 70 водіїв, а в 1931 р. — 442. У 1938 р. зареєстровано 495 транспортних засобів,  і хоч автобусів не було аж багато, однак  в дорожньо-транспортних пригодах загинуло 14 осіб.

З тогочасної преси довідуємося, що 1933 р. під час зимових змагань, коли через наші околиці проїжджало багато автомобілістів-учасників марафону Бухарест — Монте-Карло, неуважний польський шофер Збіґнєв Ґорґон заїхав у віз коломийського гебрея Мозеса Шаллера, поранивши коня і розбивши на друзки віз. Того самого року водій коломийського автобуса №60488  Г. Кох (власник К. Лінден) заїхав у с. Нижньому Вербіжі в рів, внаслідок чого три пасажири отримали легкі тілесні травми.

Друга світова війна внесла свої жорстокі корективи в життя, в т. ч. й транспортне. Однак у серпні 1942 р. відновлено автобусний рейс «Коломия — Косів».

У 1948 р. почав відроджуватися автопарк, у 1950 р. автотранспортна контора (АТК) отримала два державні автобуси: один робив рейси на Яблунів, Печеніжин, Косів, Городенку, Заболотів, Делятин, а в неділю — на Чернівці, другий

їздив щоденно до Кутів через Снятин, а вертався через Яблунів.

Курсували тоді невеликі КАВЗики й ПАЗики, а також більші й довші ЛАЗи.

Автобусний парк зростав: у 1954 р. АТК мала до 10 автобусів, у 1960 р. — 75, у 1991 р. — 272. Згодом АТК перетворено на АТП-08033, а потім на АТП 12639.

У 1951 р. започатковано міські маршрути, їздив рейс «Вокзал — центр». У 1991 р. вже діяло 14 міських маршрутів, а також 18 спеціальних маршрутів для перевезення працівників підприємств. Того року на міських маршрутах виконували 690 рейсів, на приміських — 800, на міжміських — 91 рейс — загалом обслуговували 207 населених пунктів. За рік коломийські автобуси перевозили 26, 4 млн. пасажирів.

 У часи Незалежності змінилося багато що в автоперевезеннях. Зокрема, конкуренцію громіздким автобусам склали буси, які тепер возять пасажирів в найвіддаленіші сільські кутки, а також по місту. Правда, вони і суто пасажирські, і переобладнані з вантажних на пасажирські. На автолінії вийшли комфортні європейські автобуси, які ані в СРСР, ані в Україні так і не могли сконструювати наші інженери. Відкрито міжнародні маршрути, і тепер пасажирів з Коломиї везуть до Польщі, Чехії, ба навіть до Італії.

Микола САВЧУК


Переглядів: 313 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024