У давній станиславівській пресі неодноразово згадувалося, що у міському парку можна було зустріти вельми цікавих персонажів.
Газета «Кур’єр станиславівський» за липень 1904 року пропонує познайомитися ще з кількома міськими типами, які час від часу прогулювалися парковими алеями, пише Західний кур’єр:
«Он іде якийсь молодик у справжньому капелюху «Панама», який на ньому виглядає як мішечок для тютюну. Шию юнака стискає подвійний комірець сорочки, настільки високий, що аж підпирає йому вуха. Пелеринка з каптуром прикриває його одяг подібно як у середньовічних трубадурів. В одній руці він тримає фотоапарат, у другій – тонку палицю зі срібним набалдашником.
То представник так званої «золотої молоді», якого ще називають «принцом». Ось уже цей модник зникає з нашого поля зору, і ми чуємо шелест. То йде світська дама в елегантній сукні з метровим шлейфом. Шлейф тягнеться за нею і старанно збирає на себе пісок з паркових доріжок. Помітно, що до нього також причепилися шматочки паперу, сигаретні недопалки і дрібні гілочки. Дама нас минає, а за нею біжить хлопчик у матроському костюмчику з оголеними до колін ногами. Він зняв черевички і ступає босими ногами по землі. Скаче, підстрибує, ганяється за метеликами і нарешті ненавмисне наступає на шлейф уже згаданої дами.
Але не соромиться, а голосно сміється, аж захлинається. Нарешті перед нами з’являється сільська дівчина з Пасічної, яка працює в місті покоївкою. На голові у неї велика хустка, обшита мереживом, убрана вона в короткий каптанчик, який закінчується трохи нижче талії, та у широку жорстку спідницю, яка поскрипує і б’ється їй об ноги. На ногах у неї черевички на тоненьких каблучках, прикрашені мідними ґудзиками. Вона би й рада розкрити парасольку, але її скромної платні не вистачає на цей модний аксесуар, а тому її трохи червонувате обличчя затіняє лише високо зав’язана хустка».
Підготувала Олена БУЧИК |
