В 1905 році у Станиславові відкрилася українська чоловіча гімназія, і як у кожному навчальному закладі, там часом траплялися різноманітні випадки.

Про один із таких випадків, що стався у бурсі, тобто в гуртожитку, де проживали студенти, згадує Михайло Дем’янчук, який вступив до гімназії у 1909 році, пише Західний кур’єр:

«Були в нашій бурсі учні, котрі вчилися гри на скрипці, гітарі та флейті. Дехто з-поміж бурсаків належав до гімназійної оркестри, заснованої на короткий час перед Першою світовою війною. Я почав було вчитися гри на скрипці і мав, будучи в 3-й клясі, малу, тричвертеву скрипку. Мав я з нею прикру пригоду. Поїхавши на різдвяні канікули, скрипку замкнув у свою, бляхою окуту, валізку.

Повернувшись із канікул і відчинивши її, я ствердив, що хтось із товаришів, які залишилися під час свят у бурсі, прострілив кулею з якогось малокалібрового револьвера мою валізку і мою скрипку. Винний признався до вчинку, але шкоди мені не повернув, бо не міг через свою вбогість. Я затаємничив ту пригоду, бо не міг наражувати товариша на допити гімназійних властей і з тим поєднані неприємності, і перед родичами довгий час затаював ту справу. Через такий випадок пропало моє навчання на скрипці».

Ще один гучний випадок стався в гімназії у квітні 1914 року. Гімназійний професор позичив одному зі студентів сьомого класу рідкісну книгу з власної бібліотеки. Позичаючи книгу, педагог наголосив, що це дуже рідкісне видання і просив поводитися з ним акуратно. Але коли прийшов час повертати книгу, студент постійно відбувався відмовками. Час минав, студент усіляко викручувався і книгу не повертав. Тоді професор звернувся до директора гімназії Сабата, а той відсторонив студента від занять, аж поки той не поверне книгу. Але товариші цього студента образилися за нього і оголосили бойкот, самоусунувшись від занять разом із ним. Чим закінчився цей конфлікт, преса не повідомляє.

Підготувала Олена БУЧИК