За часів Австрії і Другої Речі Посполитої еміграція галичан до США була доволі значною. Хтось виїжджав на тимчасові заробітки або прагнув докорінно змінити своє життя, а хтось ховався від суворої руки закону. Проте долі емігрантів складалися по-різному.

Так, у 1937 році станиславівська преса повідомила, що колишній мешканець міста Флоріан Лучинський став полісменом у місті Чикаго й отримав високу нагороду від тамтешньої влади за проявлений героїзм. Він один поборов чотирьох небезпечних бандитів, причому у ході боротьби двох із них застрелив, а решту двох заарештував.

До Америки Лучинський переїхав ще у 1919 році в п’ятнадцятирічному віці, а на поліційну службу влаштувався в 1926 році.

Ще один колишній станиславів’янин, Александер Пьотровський, став почесним жителем міста Мілвокі. Пан Пьотровський був начальником поштової служби в цьому місті і звання почесного містянина заслужив тим, що організував роботу пошти і поштарів на дуже високому рівні.

А от станиславівському кравцеві Абрахаму Вайсбергу «привалило» щастя – він отримав з-за океану значну суму грошей, хоч нікуди й не виїжджав. У 1910 році його батьки виїхали до Нью-Йорка, рятуючись від страшних злиднів. Пана Абрахама, який тоді ще був немовлям, залишили в станиславівському будинку сиріт. Але, очевидно, батьки не забули про покинуту дитину. У квітні 1937 року мати пана Вайсберга померла, залишивши йому за заповітом 3 тис. доларів.

Підготувала Олена БУЧИК