Мало кому відомо, що колись у нашому місті працювала спеціальна жіноча бібліотека, що відкрилася під егідою станиславівського Об’єднання жінок.

Ось що повідомила про цей заклад газета «Кур’єр станиславівський» у 1886 році, пише Західний кур’єр:

«Вже сім років у Станиславові працює бібліотека Об’єднання жінок. Вона існує завдяки старанням пані М., яка мусила подолати немалі труднощі, перш ніж їй удалося довести до кінця цей свій корисний намір. Бібліотека має у своєму розпорядженні добре підібрану найновішу літературу переважно польською мовою, а також значну кількість часописів, які вважаються найвідомішими та найпоширенішими. Саме наявність великого вибору преси робить цю книгозбірню особливо цінною. Книгозбірня відчинена двічі на тиждень – у понеділок і п’ятницю з п’ятої чи шостої години. З сумом констатуємо, що кількість жінок, які записані до цієї бібліотеки, дуже мала. Хоча тут за дуже скромну суму можна черпати поживу для душі та розуму з найкращих зразків літератури».

На жаль, у замітці нічого не говориться, де саме знаходилася ця бібліотека і ким була її загадкова засновниця – пані М. Однак маємо припущення щодо причин, чому цю бібліотеку відвідувало так мало жінок. Справа в тому, що в ХІХ столітті значна частина галичан була неграмотною, причому відсоток анальфабетів серед жінок був помітно вищим, ніж серед чоловіків.

Адже батьки зазвичай дбали за освіту синів більше, ніж за навчання дівчат. Станом на 1900 рік аж 60% галицьких жінок і 52% чоловіків не знали грамоти. Загалом у 1900 році 56% дорослих галичан були неграмотними, а в 1903 році аж 27% дітей шкільного віку не ходили до школи і не вчилися грамоти.  До речі, у номерах «Кур’єра станиславівського» початку ХХ століття ми не знаходимо жодних згадок про жіночу бібліотеку, тож, імовірно, вона до цього часу вже припинила своє існування.

Підготувала Олена БУЧИК