Від 1996 р. у Коломиї видається Енциклопедія Коломийщини. Побачило світ 9 зшитків-томів цього унікального видання, яке містить різноманітну інформацію про наш край.

Тепер підготовлено до друку першу книгу на літеру К, з якої пропонуємо статтю про вулицю Карпатську. Цією довгою вулицею ми часто їдемо на Яремчу, на Закарпаття або Івано-Франківськ та Львів.

Але що ми про неї знаємо? Про це й наша розповідь. "Дзеркало медіа"  дякує редакційно-видавничому комітетові «Енциклопедія Коломийщини» за ексклюзивну публікацію.

Карпатська вулиця - одна з найдовших і найдавніших коломийських вулиць. Простягається від автокільця біля автостанції і аж до с. Шепарівців. У межах Коломиї її довжина приблизно 3613 м.

Колишні назви: на поч. 20 ст. — вул. Карпатська; у 1950-90-і рр. — вул. Георгія Димитрова; 18 липня 1990 р. перша Коломийська національно-демократична влада повернула вулиці первісну назву. 

Як пояснює краєзнавець Степан Андріїшин, «Карпатська вулиця у давнину була частиною давньої Берладської дороги, якою ще у 12 ст. їхали купецькі валки з Галича на Снятин, на Волощину та на р. Дунай. У 16 — 18 ст. ст. цей напрямок у Коломиї мав назву Надвірнянського передмістя, але коли вперше з’явилася офіційна назва «Карпатська вулиця» — з’ясувати не вдалося. Принаймні вже в середині 19 ст. надибуємо її в адресних коломийських книгах».

У 16 ст. на місці, де тепер церква Благовіщення УГКЦ, стояв монастир отців василіян, ймовірно тут раніше теж стояли монастирські будівлі, храми, дзвіниця. Тут є історичний коломийський цвинтар «Монастирок», де спочивають заслужені для міста й околиць наші предки та деякі сучасники.

У другій половині 19 ст. Карпатська вулиця зазнала суттєвих змін, оскільки її освоїли багаті єврейські підприємці. Тут виросли папірня, броварня, млин, а згодом і цегельня. Ці виробництва вимагали доброго сполучення і тому в кін. 19 ст. цією вулицею у напрямку Дятьківців проклали залізничну вітку за маршрутом «Коломия — Княждвір».

Степан Андріїшин продовжує: «На початку 1970-х вулицю вирівняли та розширили. Однак, почавши розширення від будівлі колишньої резиденції коломийського декана о. Олександра Русина (під №2), знищили 1,5 – 2 м південної сторони самого цвинтаря «Монастирок», а водночас  найдавніші поховання, які потрапили під розширення, перенесли вглиб цвинтаря. Щоб не виникало докорів у місцевої громадськості вздовж цвинтаря тодішня влада вимурувала паркан».

Уздовж усієї Карпатської вулиці впродовж тривалого часу  виросло і функціонувало чимало важливих об’єктів: металозавод «Прикарпаття» (під №71), школа №7 (під №74), заправний пункт нафтобази (під №163); лісопильний цех, збудований у 1960 (під № 176), приватна автомийка, автозаправна станція, паперова фабрика (на вул. Фабричній), каварня, ресторан «Коломийка», церква святих апостолів Петра і Павла (під №211), ветеринарна лікарня (на розі вул. К. Станіславського), Дятьковецький пивзавод (на вул. Заводській, 3), а також Управління водоканалу на межі з с. Шепарівцями. Виросло кілька капличок, а також багато будівельно-промислових та продуктових крамниць та инших закладів.

Головною спорудою на цій вулиці є згадана вище церква Благовіщення УГКЦ, пам’ятка архітектури (16 ст.) національного значення, яку, на жаль, понівечили представники однієї з конфесій, і яку відновила греко-католицька громада завдяки фонду «Покуття» (засновник — народний депутат України Андрій Іванчук). А також згаданий цвинтар.

У 1919 р. на Карпатській вулиці містилася захоронка для сиріт під опікою сестер служебниць, відкритий повітовим комітетом опіки над воєнними сиротами (голова комітету о. Василь Попович), в якому тоді перебувало 15 сиріт.

На Карпатській вулиці мешкали артист Коломийського драмтеатру Юрій Тодорів, маґістр права Теофіль Руденський (№26), національно-свідома родина священика о. Костянтина Балицького (№26), гончарі Патковські (№21), активний діяч товариства «Сільський Господар», працівник «Маслосоюзу» у 1930-і рр. Петро Микитюк (№80), короткий період тут мешкав видатний український поет, політв’язень Тарас Мельничук.

Останніми роками на Карпатській вулиці виросло багато нових будівель, відкрилися різноманітні торговельні заклади, зокрема супермаркет «Епіцентр», ресторан «Аркан» та ин.