Днями в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбулася презентація краєзнавчої розвідки доцента кафедри німецької філології ПНУ ім. В. Стефаника Марії Турчин «Печорна», присвяченої історії її рідного села. Модератор презентації завідувач відділу краєзнавчої літератури Ольга Черепович представила присутнім М. Турчин як багатогранну особистість, жінку з ніжною, чуйною душею, у творчому доробку якої — поетичні збірки «Слова свого не остуджу», «Каштанові свічі», «Золоті гердани осені», книги «Світло, що залишилося поміж нас» та «Світлоносна душа». «Не менш плідною є і наукова діяльність Марії Марківни, адже вона — авторка і співавторка десяти навчальних і навчально-методичних посібників з німецької мови для ВНЗ і шкіл, понад 65 наукових статей із проблем германістики та низки репортажів краєзнавчого, історичного та культурно-просвітницького характеру в обласних періодичних виданнях», — зазначила О. Черепович. «Прекрасна панорама Дністра відкривається з високого лівого берега, де розташоване моє мальовниче село Печорна, що за чотири кілометри від міста Заліщиків. Навесні воно потопає у квітах і зелені. Цю красу треба відчути душею і всім серцем», — каже М. Турчин і зачитує свої поетичні рядки, присвячені малій батьківщині. За словами авторки, Печорна є давнім селом, перша писемна згадка про нього датується 1424 роком. Отож розвідка «Печорна» — це спроба заповнити істотну прогалину в українському краєзнавстві. Книгу написано на основі архівних джерел, писемних документів і спогадів. М. Турчин використовувала документи Тернопільського обласного архіву, Львівського центрального державного історичного архіву, архіву Заліщицької райдержадміністрації та ін. «Задум написати книгу про рідне село виник у мене ще в школі. А все розпочалося з цікавих уроків історії», — розповіла авторка. Також вона висловила сподівання, що її краяни перечитають цю книжку, тому що люблять свою праісторію та батьківську землю. На презентацію до М. Турчин прийшло чимало друзів, зосібна її земляки: редактор відділу наукової та релігійної інформації газети «Галичина» Роман івасів, кандидат економічних наук голова профспілкового комітету ПНУ ім. В. Стефаника Юрій Копчак, кандидат філологічних наук директор наукової бібліотеки цього ж навчального закладу Михайло Бігусяк, керівник ВАТ «Родон» Ярослав Каспрук, літературний критик і письменник Євген Баран та інші. Доречним вкрапленням в атмосферу зустрічі була пісня «Додому я думкою лину» на слова М. Турчин, що стала епіграфом до презентованого видання, в інтерпретації композитора Володимира Домшинського, яку виконала студентка інституту мистецтв ПНУ ім. В. Стефаника Вікторія Ватащук. Директор бібліотеки Людмила Бабій подякувала М. Турчин за її творчість, а також вручила грамоту за тісну співпрацю і допомогу в реалізації спільного проекту книгозбірні та ўете-інституту в Україні «Заочний абонемент». Пропонуємо вашій увазі думки відомих прикарпатців про книжку М. Турчин «Печорна». Євген Баран, літературний критик, голова івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України: «Нам бракує ініціативних творчих людей, які не просто говорять про свої задуми, але втілюють їх у життя. Марія Турчин є саме такою людиною. Вона дуже активна і творча. ЇЇ краєзнавча розвідка про рідне село «Печорна» заслуговує на особливу увагу. Це добра заснова для тих людей, які хочуть знати, хто вони, звідки вони, на якій землі живуть і хочуть знати свій рідний родовий корінь. Якраз ця книжка дає поштовх для осмислення своєї історії, свого родоводу, свого генетичного внутрішнього коду». Василь Бабій, краєзнавець, письменник: «Я просто зворушений «Печорною». Адже написати книжку про своє село — це як написати свій варіант пісні про рідну матір. Марія Турчин зробила це. Цією книжкою вона звела пам’ятник своєму селу, своїм односельцям, яких уже нема, тобто вона реалізувала слова Юрія Нагібіна, який казав, що коли написано про людей, то вони були, а не написано, то вони не були. Марія Турчин зробила маленький творчий краєзнавчий подвиг. Її книжка спонукає нас почуватися ще більше українцями, патріотами, людьми нашої рідної землі». Оксана ПРОЦЮК |
