На початку ХХ століття громадським транспортом Станиславова були однокінні і двокінні фіакри. Міські жителі часто нарікали на якість перевезень і скаржилися, що фіакри були обшарпаними і брудними, а візники неввічливими. Крім того, оплату за проїзд час від часу підвищували, а пізно ввечері перевізники не вмикали світло, тож доводилося їхати в темряві.

Інколи траплялося також, що візники не дотримувалися місць стоянок, а кружляли навколо людних місць.Однак історія, яка сталася в липні 1902 року, перейшла всі можливі межі, адже тоді візник фіакру напав на поліцейського.

27 серпня того року в Окружному суді Станиславова розглядалася справа візника фіакра Якуба Хадаля, на лаві підсудних опинилися також кілька його колег. Поліцейський Ян Борисевич під час патрулювання міських вулиць побачив, що кінь цього візника випасався на газоні просто посеред вулиці.

Зрозуміло, що це суперечило правилам, тому страж порядку зробив візникові зауваження і вимагав від нього негайно прибрати коня з газону. Але візник відповів на зауваження поліціянта лайкою, а потім узагалі кинувся на нього з кулаками.

До Якуба Хадаля приєдналося кілька його колег, які силою вирвали у поліцейського шаблю і сильно його побили. На місце події прибув поліційний патруль, який заарештував кількох найбільш агресивних візників. При затриманні візники ще й намагалися відбиватися від стражів порядку.

Цікаво, що під час судового слухання звинувачувані отримали не такі вже й суворі вироки – від двох до шести місяців тюрми. Мабуть, далися взнаки зусилля відомого місцевого адвоката пана Юркевича.

Підготувала Олена БУЧИК