Коли вивчаєш кримінальну хроніку старого Станиславова, складається враження, що тодішня міська поліція працювала досить добре. Адже саме у Станиславові безславно завершилася злочинна кар’єра багатьох кримінальних «авторитетів», за якими полювала поліція цілої країни.

Так, у листопаді 1932 року до рук станиславівських поліціянтів потрапила «велика риба» – відомий на всю тодішню Польщу шахрай Казимир Доманський. У розпал курортного сезону він відвідував міста, де багато відпочивальників, і представлявся всім як граф Титус Чепельовський, пише Західний кур’єр.

Зокрема цього «графа» бачили в Яремчі. Він підробляв векселі та інші фінансові документи від різних осіб, а потім пускав їх в обіг. Згодом до нього у якийсь спосіб ще й потрапили документи на ім’я ротмістра Коморницького, що належав до 8-го полку уланів, розквартированого в Кракові. Лише у травні того року «граф» вийшов на волю, відсидівши короткий строк у тюрмі в Новому Сончі. А вже у листопаді за ним зачинилися двері камери у станиславівській в’язниці, і цього разу надовго.

У вересні 1936 року станиславівська поліція вполювала ще одну «знаменитість» – варшавського злодія Казимира Цедербан-Валіцького, який успішно переховувався від правосуддя протягом дев’яти (!) років. Станиславівський суддя Франчак відразу ж зв’язався з Варшавою і затребував звідти дані про цього злочинця. Як повідомлялося, Казимир Цедербан-Валіцький володів унікальними акторськими здібностями і дивовижним даром переконання.

У різних містах він удавав із себе то репортера, делегата об’єднання варшавських журналістів, то депутата сейму, то директора театру. В Станиславові йому вдалося ошукати досить широке коло осіб і видурити в них більші чи менші суми, перш ніж він надовго «загримів» за ґрати станиславівської в’язниці.

Підготувала Олена БУЧИК