В приміському селі Княгинин у 1878 році підприємець Мендель Вайнґартен і його дружина Бабетта заснували цех із виробництва лікерів та рому.

Невдовзі пані Бабетта розлучилася з Менделем і продовжила розвивати цей бізнес із другим чоловіком – Філіпом Ліберманом. В 1890-х роках підприємство носило назву «Фабрика спирту і пресованих дріжджів», пише Західний кур’єр.

На території фабрики заклали теплицю, фруктовий сад, басейн та навіть тенісний корт і власну залізничну вітку. Проте фабрика посіла важливе місце не лише в економічній історії краю, а й у кримінальній хроніці. Грандіозні розтрати, шантаж і навіть убивство – все це було пов’язане з підприємством Ліберманів. Так, у квітні 1905 року один з працівників фабрики, такий собі Ламанич, щось не поділив із охоронцем Берґманном.

Чоловіки побилися, а Берґманн спробував виштовхати Ламанича за двері. Тоді той так сильно вдарив охоронця кулаком у живіт, що Берґманн упав як підкошений і через три години помер у страшних муках. Слідство виявило, що від сильного удару в охоронця тріснув кишечник. Внаслідок цього робітника Ламанича було заарештовано, і він постав перед судом обвинувачений у вбивстві.

І неначе мало було тих скандалів, так у вересні 1911 року один із працівників фабрики ще й викликав на себе гнів місцевих захисників тварин. Йдучи мостом, робітник фабрики, імені якого преса не називає, схопив пса, що якраз там пробігав, і кинув його вниз із дев’ятиметрової висоти. Бідолашна тварина сильно травмувалася.

Товариство захисту тварин Станиславова надало їй допомогу у своїй філії по вул. Газовій, 27 (тепер вул. Дністровська). І хоч власники фабрики, безперечно, не були винні в інциденті, захисники тварин розмістили гнівний допис у пресі про те, що Лібермани зовсім не слідкують за поведінкою свого персоналу.

Підготувала Олена БУЧИК