«Нема злої дороги до коханої небоги» – так прокоментувала газета «Кур’єр станиславівський» любовну історію з легким присмаком криміналу, яка трапилася на Станиславівщині у 1886 році.

А починалося все так. Привабливий молодий чоловік Станіслав Вельовський заробляв собі на хліб, працюючи економом у багатих маєтках в околицях Станиславова. Переїхавши у черговий маєток під Калушем, він познайомився з багатою вдовицею, що мешкала по сусідству, пише Західний кур’єр.

Пані запалала до Вельовського ніжними почуттями, і він відповів їй взаємністю. Все вже йшло до весілля, але щасливому єднанню закоханої пари перешкоджала одна формальність. Батьки нареченого походили з польських земель, що знаходилися у складі Російської імперії. Коли вони померли, йому було лише кілька років, так що він навіть точно не пам’ятав місця свого народження.

Однак священник, який мав обвінчати пару, вимагав представити йому метрику і свідоцтво про хрещення, а Вельовський цих документів не мав. У пошуках документів він поїхав до Російської імперії у ті місця, де, ймовірно, мешкали його батьки, однак його подорожі завершилися нічим. У відчаї Вельовський придбав бланки метрики та свідоцтва про хрещення, заповнив їх сам, завірив підробленими печатками і подав для укладення шлюбу.

Шлюб щасливо відбувся, і здавалося, що ця історія з підробкою документів ніколи не вийде на яв. Однак цілком випадково підробку викрили, і Вельовський постав перед судом за шахрайство. Адвокат Тадеуш Ярош наголосив у своїй промові, що єдиною метою оскаржуваного було укласти шлюб, а отже, в нього не було жодних лихих намірів. Крім того, згідно з законами держави метрика і свідоцтво про хрещення не є обов’язковими для укладання шлюбу, а вимагаються лише за церковними правилами. Вислухавши промову захисника, суд звільнив обвинувачуваного від покарання.

Підготувала Олена БУЧИК