Восени 1923 року в Станиславові відкрилася філія українського молочарського кооперативу – «Маслосоюзу». Її очолив інженер Андрій Палій. Уже з 1925 року галицьке масло експортували до Австрії та Чехії, а згодом до Данії, Німеччини, Великобританії, Франції та навіть Палестини.

У 1927 році продукція «Маслосоюзу» удостоїлася срібної медалі на виставці в Катовіце. Ті, хто куштували продукцію кооперативу, пригадували, що навіть сам запах масла був неперевершеним. Чотирилиста конюшина – знак «Маслосоюзу» – вважалася неофіційним знаком якості.

Проте «Маслосоюз» увійшов не лише в історію українського кооперативного руху, а й до історії міських злочинів та випадків. Так, у лютому 1936 року преса повідомила про пограбування каси «Маслосоюзу», що знаходилася у приміщенні філії кооперативу на вул. Собеського, 24 (тепер вул. Січових Стрільців).

Невідомі злодії зламали сейф і вкрали велику суму грошей – 2625 злотих. На місці злочину непрохані гості залишили рукавички і частину інструментів, які використовували для зламання сейфу.

У вересні 1938 року станиславівська філія «Маслосоюзу» знову опинилася в центрі уваги преси через загадкове самогубство тодішнього директора Олександра Трача (1895–1938). Він застрелився в номері готелю і помер у лікарні, куди його привезли у важкому стані. Біля самогубці начебто знайшли записку, але її зміст ніде не оприлюднювався. Преса обмежилася натяками, що мотиви самогубства не видавалися достатньо вірогідними та виправданими. Поховали Олександра Трача на Личаківському кладовищі у Львові.

Підготувала Олена БУЧИК