Кажуть, що «старі гріхи відкидають довгі тіні», і страшна правда про той чи інший злочин може вийти на яв навіть тоді, коли про нього вже забули.
Саме так сталося в Станиславові у липні 1937 року, коли до міста прибула чеська поліція для проведення розслідування. Сімнадцять років перед тим багата фабрикантка пані Браунер зі Станиславова виїхала на постійне проживання до Чехословаччини, вивізши свої немалі капітали. Але невдовзі вона мусила знову приїхати до Станиславова, бо в місті у неї залишилася донька, і вона якраз зібралася виходити заміж.
Стосунки тодішньої Польщі з Чехословаччиною не були добросусідськими, тому перетнути чеський кордон мешканці Польщі могли тільки нелегально.
Пані Браунер пішла на такий ризик, адже вона мусила побувати на весіллі власної доньки. Жінка благополучно дісталася до Станиславова, відгуляла на весіллі, погостювала ще тиждень і зібралася повертатися до Чехословаччини тим же шляхом, яким і прибула. Вона доїхала до чеського кордону і після цього неначе у воду впала – ніхто про неї більше не чув.
Лише у липні 1937 року долю станиславівської багатійки вдалося з’ясувати. Тоді якраз померла дружина чеського прикордонного стражника і перед смертю зізналася, що багато років тому її чоловік убив двох осіб недалеко від польського кордону. Чеська влада організувала судово-медичну експертизу, і в яру в лісі було знайдено два тіла.
Пані Браунер упізнали за золотим ланцюжком із медальйоном, у якому вона зберігала пасмо волосся своєї доньки, а також за діамантовим перснем на пальці. Друге тіло належало лісникові, який допомагав жінці перейти кордон. У Станиславові ці новини викликали великий жаль, адже пані Браунер була в місті відомою особою, а крім того, вона фактично загинула через велику любов до своєї доньки.
Підготувала Олена БУЧИК | 
