У міжвоєнному Станиславові було досить багато кишенькових злодіїв, яких тоді називали «пасерами». Деякі з них володіли не гіршою майстерністю, ніж фокусники-ілюзіоністи, пише Західний кур’єр.

Були й такі, що заволодівали чужим майном завдяки хитрості. Розповідали про одного відомого станиславівського злодія, який здебільшого «працював» на площі Ринок у ярмаркові дні.

Одного разу він побачив, що селянин, який продавав волів, виручені за худобу грубі гроші складав до внутрішньої кишені камізельки. Було там багато сотень злотих. Тоді злодій удав із себе господаря, підійшов до селянина і зав’язав з ним розмову. Поговорив про те, про се і згадав ніби ненароком, що хоче купити фелон (верхній одяг для богослужінь) на іменини священника зі свого села.

Селянин почав давати поради, де купити фелон, зокрема порекомендував зайти до відомої в Станиславові крамниці «Церковна штука». Тоді злодій попросив селянина піти до крамниці разом із ним і приміряти фелон, бо начебто фігурою і зростом він був дуже подібний до священника, якому готувався подарунок.

Після довгих умовлянь селянин погодився і у крамниці навіть зняв камізельку, щоб приміряти на себе фелон. Гаманець із грошима з кишені камізельки швидко перекочував до рук злодія.

Шукаючи способу втечі, він запевнив селянина, що фелон підходить, і він готовий його купити. Відрахувавши певну суму, злодій забідкався, що не вистачає йому кілька десяток, і він мусить побігти до свого друга – відомого лікаря Воєвідки, що жив у тому ж будинку, і позичити гроші.

Селянин знову не запідозрив нічого поганого, а хитрий злодій утік з його грошима. Наївний господар так і залишився стояти у фелоні посеред крамниці, марно чекаючи на свого нового знайомого.

Підготувала Олена БУЧИК