Якось мені подзвонив краєзнавець Богдан Гаврилів і запитав, чи не маю часом зображення пам’ятної дошки Юліану Целевичу з однойменної вулиці.

Пан Целевич був наш краянин, народився у Павлівці, став істориком, першим ґрунтовно описав історію Манявського скиту та серйозно досліджував походи карпатських опришків, пише Репортер.

У 1993 році з нагоди 150-річчя історика на його честь перейменували вулицю Бойчука, що на Пасічній, а 26 березня відкрили меморіальну дошку. На ній, під портретом краєзнавця, містився напис:

«Вулиця названа іменем видатного українського історика, етнографа, педагога, уродженця села Павелче Юліана Целевича (1843-1892)».

На жаль, провисіла вона недовго. Дошка була зроблена з алюмінію, розмальованого під бронзу, тому швидко «дістала ноги». Настільки швидко, що її толком не встигли навіть сфотографувати. Тож, коли Богдан Гаврилів готував публікацію про пам’ятні дошки видатним українським діячам, не зміг знайти жодної її світлини.

Виготовив дошку скульптор Микола Тимків. Нещодавно я познайомився з його сином Ігорем, також скульптором, від якого довідався, що в їхній майстерні є робочий макет тої бідолашної дошки. Мало того, технічно зовсім нескладно виготовити її копію. Якщо не заморочуватися з кольоровими металами, бетонний варіант обійдеться десь у 500 доларів.

Може хтось із мешканців вулиці Целевича захоче відновити втрачену частинку історії своєї вулиці? Або варто чекати 2023 року, коли Целевичу буде 180, тож влада про нього неод­мінно згадає.

Іван Бондарев