Більшість історій цієї рубрики я почерпнув зі старих газет, мемуарів чи розповідей сучасників. Але до цього випадку мав прямий стосунок.

Наприкінці липня 2009 року провалилася частина тротуару за пасажем Гартенбергів. Неподалік перехрестя Галицької та Сотника Мартинця утворилась порядна діра, куди без проблем могла пролізти людина. Провалом зацікавився археолог Василь Романець, який зібрав кількох знайомих та розпочав розкопки.

Під тротуарною плиткою ховалися підвали кам’яниць першої половини ХІХ століття, що колись оточували пасаж. Їх зруйнували під час артилерійських обстрілів Першої світової, потім поляки розібрали руїни, вулицю заасфальтували, про підземелля всі забули.

У напрямку Галицької склепіння були геть завалені, але уздовж вулиці Сотника Мартинця намічалося щось цікавеньке. Розгрібши землю, ми натрапили на прохід у сусідню кімнату. Зверху була бетонна стяжка, яку залили у міжвоєнний період. Далі дорогу перегороджувала цегляна стіна. Оглянувши її, Василь Романець констатував, що мур споруджували з протилежного боку. Напевно, далі починався підвал кам’яниці під № 4.

Втім, вибравшись на поверхню, усі зауважили, що від місця, де стоїть підземна стіна, до будинку добрих 30 метрів. Що ж там таке? Може, мешканці кам’яниці освоїли старовинні підвали і тримають там огірки? Хоча, не виключено, що підземелля є повністю ізольованим і туди з міжвоєнних часів ніхто не лазив.

На жаль, ми тоді цього так і не довідались. Невдовзі розкопки припинились, таксисти з сусідньої стоянки взялися використовувати провал в якості віходку, а коли сморід став нестерпним, яму просто засипали.

Іван Бондарєв