Під час військових дій найбільш трагічними були і є людські втрати. Паралельно з ними, війна завдавала збитків багатовіковим пам’яткам культурної спадщини краю. В околицях Галича близько десятка церков, костелів, замків та палаців зазнали значних руйнувань; окремі споруди були втрачені безповоротно, процес відновлення інших розтягнувся в часі до чергової – Другої світової війни…

Нещодавно вдалося поповнити збірку галицької філокартії листівкою, яка присвячена церкві Успіння Пресвятої Богородиці у Крилосі. Це рідкісний артефакт періоду Першої світової війни, який фіксує церкву з південної сторони. Листівка виконана у чорно – білих барвах, містить напис німецькою мовою «Kirche Krylos». Розмір 14 * 9 см; зворотня сторона чиста, тобто вона не була в поштовому обігу. Ймовірно, видавцем листівки був один з підрозділів німецької армії, який перебував у нашій околиці, як союзник австро-угорців.

Зображення фіксує церкву з завданими пошкодженнями, ніщо не вказує на те, яким роком війни можна датувати цю поштівку. Бажаючи знайти відповідь на це питання, було опрацьовано певний масив письмових та іконографічних джерел. Результат виявився дещо несподіваним - проте, все по порядку.

Для дослідників історії Галича є відомим прізвище Тадеуша Шидловського. Він народився 9 червня 1883 року в Ярославі, помер 25 жовтня 1942 року в Кракові; був польським мистецтвознавцем, працівником Національного музею у Кракові (1909 – 14), професором університету Стефана Баторія у Вільнюсі (1928) та Ягеллонському університеті (1929 – 42), першим державним охоронцем (консерватором) пам'яток у Східній Галичині (1914 – 28). Доля його трагічна – він був заарештований під час Sonderaktion Krakau (акції арештування польської професури німецькими окупантами).

Саме Шидловський, як крайовий консерватор, у вересні 1916 р. виголосив реферат на засіданні комісії Академії наук щодо «Про знищені війною пам’ятки східної Галичини». Між іншим, він зазначив у виступі: «…Дуже зруйнована є церква в Крилосі (поруч Галича), збудована у ХVI ст. на місці давньої романської кафедральної церкви...»; у жовтні 1916 р. він писав: «…вивчив стан знищення важливих пам'яток в близькому військовому терені …кафедральної церкви в Крилосі...»; впродовж 1917 р. він об’їхав кілька повітів Галичини (в тому числі околиці Галича) з метою оцінки збитків завданих пам’яткам.

Вже у післявоєнній своїй науковій праці він присвятив кілька абзаців церкві у Крилосі, зокрема, зробив загальний опис шкод: «…Обстріл церкви в червні 1915 р. завдав значної шкоди, знищено цілком в’язання даху перекрите бляхою, в південній стіні вирвало помітний вилом при одному з вікон, сильно пошарпано тут і всюди гзимси, а врешті знищено частково всередині.

Від стрілен згоріла дерев’яна дзвіниця, побудована на два поверхи на високому підмурівку, в якій знаходилася бібліотека справ теології XVI і XVII століття та архів церковний з останніх двох століть. При пожежі дзвіниці стопилися шість дзвонів, одні з них були з XVII століття, а інші XVIII…”.

Дана інформація була ілюстрована Шидловським двома світлинами церкви з південно - західної та північно – східної сторін. Ці світлини зафіксували військові руйнування; за їхнім характером, сюжетом зйомки, можна було б їх і листівку церкви в Крилосі датувати літом 1915 року – часом переможного взяття австрійською армією Львова і Галича. Проте, виявилося, що світлини подані Шидловським до книги є пізнішого датування.

Справа в тому, що в Австрійській національній бібліотеці було виявлено кілька окремих світлин церкви в Крилосі. Їхнім автором є фотограф 55 – ої піхотної дивізії, яка оперувала в районі Галича. На світлинах є крилоська святиня - саме ці зображення, датуються літом 1915 р. (хоча архівний опис вказує датування «листопад 1915 р.» - що неможливо, оскільки на світлинах дерева мають зелень і помітна трава).

Чим відрізняються ці архівні військові світлини від світлин Т.Шидловського та листівки з крилоською церквою? В першу чергу, характером завданих пошкоджень. На світлинах 55 – ої піхотної дивізії зафіксовано наступне:

а) південна сторона храму: значний пролом металевої дахівки з південно-східного кута; наявність дрібних пошкоджень даху від осколків гарматного стрільна; пошкодження гзимсів в центральній частині південного фасаду; вибиття частини стіни з аркою вікна;

б) північна сторона будівлі: руйнування дахового покриття та гзимсів з північно-західного кута.

Характер пошкоджень з обох сторін може свідчити про два попадання артилерійських стрілен в церковну споруду або одне потужне попадання, яке призвело до руйнації мурів з іншої сторони (якщо порівняти, то руйнації трапилися в паралельних стінах церкви, практично на одному рівні).

Цікаво, що на одній з військових світлин зафіксовано церковну відправу під абсидою церкви з східної сторони, що свідчить про те, що інтер’єр було знищено і подібні дії не можна було проводити в приміщенні.

Натомість, на фотографіях Т.Шидловського і листівці, характер руйнувань дещо значніший. Насамперед, це цілковита відсутність металевого накриття даху – наявний тільки каркас з дерев’яних крокв, сам купол / сигнатурка яка увінчувала церкву є вже похилена; поруч церкви відсутні залишки вибитої цегли стін, знищених конструкцій та декору (вже прибрані).

З огляду на це, можемо датувати фотографії Т.Шидловського і листівку не раніше кінця літа 1916 або навіть 1917 р., оскільки ці зображення подають пізніший вигляд храму, ніж фото 55-ої піхотної дивізії.

Важливо було б дати відповідь на питання – чи відсутність металевої дахівки і похилений купол є результатом подальших військових дій (які активно відновилися у вересні 1916 р. з обстрілами та атаками росіянами на Галич та околицю) чи це справа тимчасових відновлювальних робіт з метою перекриття будівлі від негод? Однозначної відповіді немає.

20 жовтня 1917 р. цісарсько – королівське староство в Станиславові зобов’язало місцеві парафії надати інформацію щодо збитків завданих старовинним церквам під час війни. Отець Собчак, тогочасний завідатель парафії в Крилосі, 24 грудня 1917 року повідомляв цісарсько - королівському староству в Станиславові:

«…1. Церква – дах зірвано арматними кулями, часть мурів розбито. 2. Дзвіниця дерев’яна згоріла, остала лише мурована підстава…».

Тобто, він констатував загальну ситуацію щодо збитків, але не подав чіткого датування, коли вони були завдані - чи в часі компанії 1915 р., чи і в пізніший період.

В підсумку, маємо певний масив іконографічних зображень періоду ПСВ, який є цікавим як для історії церкви в Крилосі, так і для самого населеного пункту.

Точне датування цих зображень є важливим і потрібним – тільки на перший погляд здається, що зображення практично подібні, проте питання саме в деталях, які при уважному розгляді виявляються відмінними…

Андрій Чемеринський,

Почесний краєзнавець України