Жоден краєзнавець міста ще не зажив такої слави, як Михайло Головатий. "Вулиця іде!” - вітають школярі пана Михайла у місті, про кожен будинок і вулицю якого він знає абсолютно все. Цьому жартівливому імені та своїй "зірковості” краєзнавець завдячує програмі "Вулиця”, що виходить на обласному телебаченні "Галичина" вже 10 років поспіль. 22 січня Михайлові Головатому виповнилося 70 років. Цього року виповнюється ще й 30 років краєзнавчої праці Головатого. Відсвяткувати ювілей скромно і по-родинному Михайлові Головатому не дозволили друзі та колеги з історико-краєзнавчого об’єднання «Моє місто», організувавши ювілярові 24 січня святкову зустріч в обласній науковій бібліотеці ім. І.Франка. Зустріч була для Михайла Івановича цілковитою несподіванкою. Каже, дізнався про неї з афіш. Ще одним сюрпризом стала видана у видавництві "Лілея-НВ” спеціально до ювілею краєзнавця книжка з іронічною назвою "Вулицюга”. У книжечці зібрано перелік основних праць Михайла Головатого, окремі статті ювіляра та його друзів про нього. Кажуть, що Михайло Головатий знає про Івано-Франківськ якщо не все, то майже все. Колеги-краєзнавці частенько радяться з ним, уточнюють певні факти чи дати, для них пан Михайло — ходяча енциклопедія історії міста. Мовляв, якщо хтось і може помилятися, то тільки не Головатий. "То лише так кажуть про мене, - віджартовується ювіляр. - Безумовно, я ще не все знаю, бо в історії Івано-Франківська залишається ще кілька темних плям. До прикладу, достеменно не відома дата заснування Станиславова. Автентичного документа про його заснування немає, він відтворений у матеріалах історика Садока Баронча. 1662 рік - це дата надання магдебурзького права, а місто, безмовно, засновано ще раніше. Називають різні дати, починаючи від 1611 року, а коли точно — ми ще не знаємо”. Михайло Головатий - автор майже 200 публікацій у наукових збірниках та пресі. За 30 років краєзнавчої праці він заслужив собі ще й кілька неформальних звань: головний екскурсовод Івано-Франківська, головний літописець Станиславова, хранитель традиції Станиславова та жартівливе Вулицюга, яке стараннями колег з об'єднання "Моє місто” увійшло в історію безповоротно. "Я любив історію та літературу ще в школі, але обрав фізику та радіотехніку. Збирав радіоприймачі, тому пішов на "радіотехніку” в Томський інститут, — розповідає Михайло Головатий про початки свого захоплення краєзнавством. Його батька засудили на 7 років за допомогу УПА, а родину депортували в Томську область. Там Михайло Іванович закінчив школу, інститут та кілька років пропрацював інженером, але не покидав свого студентського захоплення давніми пам'ятками та історичною забудовою. Переломний момент стався у 1972 році, коли родині вдалося повернутися до Івано-Франківська, а майбутній краєзнавець отримав доступ до архівів і можливість займатися улюбленим хобі. Найперше інженер Головатий записався на курси екскурсоводів. "Тоді я познайомився з Петром Арсеничем, який вів курси. Вважаю його своїм хрещеним батьком, - стверджує пан Михайло. - Він подавав дуже цікавий матеріал і дав мені перші архівні матеріали, які на той час неможливо було дістати”. Петро Арсенич відзначає, що його учень Головатий був надзвичайно цікавий і допитливий, а також найбільш сумлінний та ретельний. "Кожному вчителеві найприємніше, коли учні переростають його у знаннях, а Михайло мене набагато випередив. Я вже зараз навіть нічого не пишу про Станиславів, бо мій учень Головатий пише краще і знає Станиславів більш детально”. Дуже корисним було також знайомство з Володимиром Полєком та Володимиром Грабовецьким — саме він звернув увагу на виступ тоді ще інженера Головатого на одній з наукових конференцій і напророкував, що той у майбутньому стане "пристойним краєзнавцем”. Секрет енциклопедичних знань Михайла Головатого не лише в добрій пам'яті. "Я опрацював усі газети, які виходили у Станиславові від 1886 до 1939-го року”, - зізнається краєзнавець. І уточнює, що вважає себе передовсім знавцем історії Станиславова дорадянського періоду. "Аби мати можливість працювати у львівських архівах, Головатий ішов на хитрість. Він навмисне вибивав службові відрядження (працював інженером на заводі "Промприлад”), які припадали на кінець тижня, швидко улагоджував справи, а потім усі вихідні сидів над матеріалами про місто. Ночував у знайомих. Копіювальної техніки тоді ще не було, тому найцікавіші місця з документів доводилось переписувати вручну”, - згадують колеги-краєзнавці Іван Бондарев та Зеновій Федунків. Усе, що Головатому вдалося виписати у бібліотеках та архівах, сьогодні сконцентровано у восьми грубих зошитах. Перші записки Михайла Головатого свого часу потрапили до рук Юрія Андруховича. Невдовзі він видав збірку віршів "Середмістя”. "Юрій Андрухович подарував мені цю книжечку і сказав: ти надихнув мене своїми записами на ці вірші”, - пригадує ювіляр. Популярність серед мешканців міста Михайлові Головатому подарувала авторська програма "Вулиця”. "Я відкрив для себе Головатого саме завдяки програмі "Вулиця”, - розповідає краєзнавець Ігор Дейчаківський. - Відкрив його як краєзнавця, який мав дар передати найкращі сторінки історії у такій популярній і доступній, деколи анекдотичній формі, що дуже подобалося людям”. Екскурсії, проведені Головатим, не забуваються. Як зауважує Іван Бондарев, понад половину франківських кам’яниць перестали бути "сиротами” та "почали святкувати дні народження” завдяки Михайлові Головатому. Саме він з’ясував прізвище архітекторів і дати зведення багатьох будинків у середмісті. Завдяки йому франківці нарешті довідалися, де жила "гордая княгиня” - друге кохання Івана Франка Юзефа Дзвонковська. Михайло Іванович знає не лише дати зведення та імена архітекторів. Ледь чи не про кожний будинок він може розповісти бувальщину чи якийсь курйоз. Як-от історію, яка трапилась 100 років тому у будинку по вулиці Незалежності, 5. "14 липня 1912 року кухар ресторану Казимира Швайсера якимось чином добув ключі від підвалу свого господаря і залишився там сам на сам із благородним вином "Мала”. Він так догодив собі тим благородним вином, що не зміг вибратись з того підвалу і вранці його там накрила поліція і викликала власників”. Своїх 70 прожитих літ Михайло Головатий підсумовує дуже скромно. "Я інженер, краєзнавець і співак. Пишаюся книжечками «Етюди старого Станиславова» та «200 вулиць Івано-Франківська». Захоплення співом не менш давнє, ніж краєзнавством. Володар прекрасного баритона Михайло Головатий на власному творчому вечорі зробив подарунок усім присутнім, заспівавши пісень разом з рідною йому капелою "Черемош”. Наталка ГОЛОМІДОВА Довідка: Головатий Михайло Іванович народився 22 січня 1943 р. в селі Братишеві Тлумацького району Івано-Франківської області. Школу закінчував у с. Білому Ярі Томської області. Закінчив у Томську інститут автоматизованих систем керування і радіоелектроніки. Від 1965 р. працював інженером у Центральному конструкторському бюро автоматики (м. Омськ). У 1972-му повернувся на Івано-Франківщину. Працював у ВО «Промприлад». Закінчив курси екскурсоводів при обласній раді з туризму й екскурсій у 1974 р. Працював позаштатним екскурсоводом. У 1989 р. був одним із засновників Товариства української мови та Народного руху України у ВО «Промприлад». У 1992 р. стає заступником начальника управління культури ОДА. Остання посада – заступник начальника управління туризму і курортів. Після виходу на пенсію з державної служби 2003 року працює науковим редактором у науково-редакційному відділі «Звід пам’яток історії та культури України. Івано-Франківська область». Член обласної колегії Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Соліст ансамблю «Черемош» від часу заснування. |
