Вони були першими Журналістська розвідка про відомого-невідомого калушанина Маркила Рожанковського розпочалася зі світлин на Вільному форумі міста Калуша. З’ясувалося, що відомий військовий лікар, полковник Австро-Угорського флоту похований у Калуші. "Вікна” разом із засновником Вільного форуму Юрієм Ониськом вирушили на старий цвинтар шукати могилу знаменитого калушанина. Попри некошену траву та суцільні зарослі старого цвинтаря, могили Маркила Рожанковського та двох його дружин вдалося розшукати через півтора години пошуків. — Коли ми вже збиралися йти геть, утративши надію відшукати могилу відомого військового лікаря Рожанковського, мені в око впав високий пам’ятник червонуватого кольору. "Амалія Рожанковська” прочитав я і не повірив. Ми ж, ніби, якраз це прізвище розшукуємо, — ділиться Юрко Онисько. — А правіше віднайшлася і могила самого підполковника. Ми тішилися, як малі діти. "Вікна” вирішили продовжити у Калуші пошуки родини Маркила Рожанковського. Найпростішим варіантом став телефонний довідник, у якому прізвище "Рожанковська М.М.” виявилося єдиним. Так вдалося побувати у гостях і познайомитися з невісткою доньки Маркила Рожанковського — Меланії Рожанковської. Як розповіла Олена Возняк, нині у Калуші не залишилося жодного кровного родича Маркила Рожанковського. Адже донька Маркила — Меланія Рожанковська — вийшла заміж пізно, у 48 років, за голову Калуської райспоживспілки Ярослава Возняка, вдівця, батька двох синів. Власних дітей Меланія не мала. 2004 року Меланія Рожанковська спочила у Бозі і похована у Львові. — Моя свекруха народилася 1910 року в Італії, де на той час жила родина, хоча у паспорті згодом напишуть, що місце народження — село Мостище, — згадує Олена Возняк. — Вона була дуже освіченою людиною, закінчила торговельний інститут у Варшаві, викладала у Калуші у торговельній школі. Згодом працювала на львівській фабриці "Світоч” касиром і допомагала виховувати чотирьох племінників — дітей сестри Марії у Львові. Меланія Рожанковська вільно володіла трьома іноземними мовами. Коли в останні роки життя вже 90-річної Меланії я відвідала її у Львові, куди вона переїхала на проживання, то на її столі побачила українсько-німецький словник. З’ясувалося, що вона допомагала у перекладі. За спогадами, Меланія Рожанковська була дуже принциповою людиною, мала високі етичні вимоги до людей. Захоплювалася вишиванням, мала виставки у Львові. Як і вся родина, сповідувала римо-католицьку віру. Після смерті Меланії Рожанковської єдиним спогадом про родину Маркила Рожанковського у Калуші залишився його будинок та могила. Доктор Рожанковський щодня рубав дрова Доктор медицини, полковник морської флотилії Австро-Угорщини, діяч повітового Уряду ЗУНР у Калуші Маркил Рожанковський народився 10 січня 1871 року у Бродах на Львівщині. Маркил був сином Осипи Шухевич — двоюрідної тітки Головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Батько Маркила — Льонгин Рожанковський, посол від Золочева до Галицького сейму. Обоє батьків поховані у Золочеві. Маркил Рожанковський закінчив Золочівську гімназію, вчився у Кракові та Відні, де й отримав диплом доктора медицини (універсал). — Дідо працював від стоматолога до проктолога, — розповів "Вікнам” внук Андрій Кушнір, який мешкає у Львові. — У Відні зголосився до Австро-Угорського флоту. Загалом, на цьому флоті служили всього 4 українців-офіцерів, серед яких був і Маркил Рожанковський. Він відбував далекі подорожі, зокрема, у Китай, Єгипет та Японію. Досконало володів п’ятьма іноземними мовами: італійською, німецькою, англійською, іспанською та французькою. Зумів оволодіти і розмовною японською. Із дружиною Амалією — донькою декана Миколая Рожанського з Мостищ — побралися 1906 року. Тривалий час проживали в італійському місті Полє (нині — Пула у Хорватії. — Авт.). Тут і народилася Меланія Рожанковська. Всього у Рожанковських було четверо дітей: доньки Марія, Меланія, Дарія та син Ярослав. Саме у Полє був морський шпиталь, де працював Маркил Рожанковський. Нині у місті діє музей, у якому є і світлини та спогади про Маркила Рожанковського. Довідка. У ХІХ — на початку ХХ ст. у Пулі був головний порт, у якому базувалися кораблі Імператорського і Королівського військово-морського флоту. Напередодні Першої світової війни цей флот був восьмим у світі за бойовою потужністю і надійно захищав адріатичне узбережжя імперії Габсбургів. У 1914 році до його складу входили 3 лінкори-дредноути, 12 броненосців, 12 крейсерів, 18 есмінців, понад 70 міноносців, 6 підводних човнів та ін. Серед моряків Австро-Угорщини напередодні і в роки Великої війни служило близько двох тисяч українців та вихідців з України — представників інших національностей. У 1918 році, за дорученням Секретаріату військ ЗУНР, Маркил Рожанковський організував в Одесі на військовому кораблі санітарну службу. У грудні цього ж року захворів на плямистий тиф, від якого ледь не помер. Саме тому вирішив повернутися в Україну. Оселився на батьківщині дружини — у селі Мостищі. А 1920 року купив хату у Калуші, де і замешкала родина. Калуш люб’язно прийняв відомого лікаря. Маркил Рожанковський приймав хворих і вдома, і виїжджав на хірургічні втручання у села. У 1939 році з приходом радянської влади все власне медичне приладдя віддав у касу хворих, згодом — поліклініку, де і працював. — За стуком палички, коли дід ішов на роботу, люди звіряли годинник, — згадує Андрій Кушнір. — Вдома у діда була величезна бібліотека світової літератури. На жаль, повінь 1968 року затопила будинок і знищила книги. Дід підтримував себе у чудовій фізичній формі: щоранку перед роботою ставив поліно на "козла” і розпилював його. Маркил Рожанковський помер у 1954 році. Разом із двома дружинами — Амалією та Іриною — похований на старому цвинтарі Калуша. Нині у будинку на вул. Бандери проживає невістка Меланії Рожанковської — Олена Возняк. Будинок чекає на встановлення меморіальної таблиці, щоб ушанувати славну пам’ять про полковника Маркила Рожанковського. Юрій Тимощук, "Вікна" | 
