Давні медалі та нагрудні знаки – це маленькі пам’ятки, які таять у собі спогади про бойові звитяги, важливі події та славні перемоги. На жаль, таких реліквій, які пов’язані з історією нашого міста, збереглося не так багато, але про кожну з них можна дізнатися багато цікавого. Спробуймо придивитися ближче до деяких з цих пам’яток, адже вони повергають нас у минуле нашого міста.
Артилерійський знак
Перша пам’ятка, з якою ми ознайомимось, – це нагрудний знак 11 полку легкої польової артилерії, виконаний в кольорах артилерії, – темно-зеленому і чорному. Цей нагрудний знак має форму квадрата і нагадує оборонні мури. По бокам він прикрашений лавровим листям на честь переможних битв. В середині – білий польський орел, знизу якого розташована гарматна куля. По боках бачимо номер та ініціали полку.
Цей полковий знак було затверджено в 1930 році з метою відзначення військових, які прослужили в полку довший час. Носити його мали право офіцери та підофіцери полку та рядові, які були на фронті не менш ніж три місяці, або прослужили в тилу не менше року. Кожен такий знак мав на звороті особистий номер. Вручали ці нагрудні знаки під час полкового свята, з нагоди державних свят або ж коли вояки завершували службу й переходили у запас.
11 полк легкої польової артилерії був сформований 1 жовтня 1921 року в Станиславові. До складу полку ввійшли військові двох формувань – третього дивізіону 5 польового артилерійського полку та другого дивізіону 12 польового артилерійського полку, розміщеного поблизу Тернополя. В озброєнні полку були австрійські гаубиці на 100 мм та французькі гармати на 75 мм. Військові полку зайняли казарми по вулиці Білінського та на Зосиній Волі (тепер вул. Сахарова та Коновальця).
В 1920 році третій дивізіон 5 польового артилерійського полку, який згодом став частиною 11 полку легкої польової артилерії,брав участь у боях з кавалерією Будьонного і навіть узяв трофей у вигляді штандарту неприятеля. Під час радянсько-польської війни він обороняв від Червоної армії Львів. В 1922 році частина 11 полку легкої польової артилерії була переміщена до Коломиї.
В 1927 році маршал Польщі Юзеф Пілсудський затвердив дату полкового свята – 2 червня. Полк відзначав своє свято в річницю битви з червоноармійцями під селом Ободівка на Вінниччині в 1920 році. Під час цієї битви військові, які згодом увійшли до 11 полку легкої польової артилерії, відзначилися особливим героїзмом.
В тридцятих роках полк став називатись Карпатським. Коли Німеччина напала на Польщу, полк вів важкі оборонні бої під Перемишлем і Львовом, його оточені залишки склали зброю перед більшовиками 21 вересня.
Клуб велосипедистів
На нагрудному значку клубу велосипедистів Станиславова ми бачимо напис «Станиславів – 1896. Туристичний клуб велосипедистів». Посередині зображений птах, що тримає у кігтях велосипедне колесо. Вся композиція розміщена на темно-червоному фоні.
Станиславівський велосипедний клуб був заснований у 1896 році. Одним з ініціаторів його створення був відомий місцевий аптекар Адольф Байль. Провідними велосипедистами клубу були купець Едвард Колесса та повітовий ветеринар Мечислав Гродецький. В рік заснування клуб налічував 22 учасника.
Він мав друкований статут і двісті дорожніх книжок, де фіксувалися велосипедні поїздки членів клубу. В 1896 році клуб ініціював велопробіг вулицями міста і двічі організовував перегони, за які велосипедистам вручили 16 медалей. Капітал клубу в перший рік роботи був невеликим – усього 135 злотих ринських. Клуб також організував 14 велосипедних екскурсій, але в них узяло участь небагато велосипедистів. В подальші роки діяльність клубу трохи занепала, ймовірно, через невелику кількість велосипедистів у Станиславові.
Однак у 1904 році станиславівський клуб велосипедистів отримав друге дихання. В травні того року він був перейменований у «Відділ велосипедистів», і його було включено до складу місцевого представництва товариства «Сокіл». Новим головою Відділу велосипедистів було обрано Мар’яна Вествалевича, який мав репутацію найпристраснішого любителя велосипедної їзди у місті. Велосипедисти збиралися у популярній цукерні Новорольського і Кровіцького і обговорювали ідеї велосипедних перегонів, екскурсій та змагань.
Станом на 1904 рік у Станиславові налічувалося 167 велосипедистів, які отримали офіційний дозвіл від магістрату на велосипедну їзду – так звану легітимацію. Без цього документа їздити велосипедом вулицями міста не дозволялося. Ще 33 місцевих велосипедисти були військовими, а вони мали право користуватися велосипедом без легітимації. Таким чином, у тодішньому Станиславові налічувалося двісті велосипедистів.
Станиславівські велосипедисти час від часу брали участь у заходах, які були організовані іншими велосипедними клубами. Так, у липні 1906 року кілька місцевих велосипедистів брали участь у перегонах, організованих Львівським молодіжним клубом велосипедистів.
Спортивна медаль
На золотій медалі за перше місце у змаганнях з бігу ми бачимо птаха з розпростертими крилами, який тримає у дзьобі лаврову гілку, а нижче розташована назва клубу – «SKSREWERA». На звороті медалі – напис: «І. Біг на 3000 м.». Ця нагорода була видана станиславівським спортивним клубом «Ревера», заснованим у 1908 році. Він об’єднав у собі команди з футболу, жіночого й чоловічого волейболу, хокею, секції боксу, велосипедного спорту й легкої атлетики. «Фірмовими» кольорами клубу були червоний і синій, а назва походить від прізвиська Станіслава Ревери Потоцького – батька засновника нашого міста.
В 1919 році Станиславівський спортивний клуб «Ревера» змінив назву на «Військово-цивільний спортивний клуб «Ревера» Станиславів». Одне з найбільших його досягнень – друге місце на чемпіонаті Львівського окружного футбольного союзу в 1928 році і чотириразова перемога на чемпіонатах Станиславівського окружного футбольного союзу. Футболісти «Ревери» прагнули потрапити до першої футбольної ліги, але це їм так ніколи й не вдалося.
В 1938 році клуб гучно відсвяткував 30-річчя свого існування. Був організований розіграш спеціального ювілейного кубка, на який запросили три футбольні команди: «DragosVoda» (Румунія), «Cracovia» (м. Краків) та збірну Станиславівського воєводства. Перше місце і кубок дісталися румунській команді, «Ревера» посіла друге місце, третє місце зайняли гості з Кракова, а воєводська збірна опинилася на четвертому місці.
Втрата місцевою командою свого ж кубка не зіпсувала настрій мешканцям Станиславова. Святкові ігри були дуже добре організовані, перед кожним матчем грала музика. Тож не дивно, що їх відвідала величезна кількість людей. Кожен футболіст, який брав участь у святкових матчах, отримав на пам’ять іменного годинника з гравіруванням на згадку про ювілей. З початком Другої світової війни клуб «Ревера» призупинив свою діяльність, і її так ніколи й не було відновлено.
Залізнична відзнака
Наступна медаль випущена до Дня залізничника, який святкували в Станиславові 8-9 вересня 1934 року. В центрі медалі – емблема Східнопольської залізниці (PolskaKolejWschodnia)і напис: «Свято польського залізничника. Станиславів, 8-9. ІХ. 1934 року».
Свято залізничника не мало усталеної дати, однак його завжди святкували у вересні, найчастіше у другу неділю місяця. В урочистостях завжди брали участь високі чиновники, зокрема міністри. Частим гостем цього свята був міністр комунікації Польщі Міхал Буткевич. В церквах відбувалися святкові богослужіння, а станиславівські залізничники влаштовували святкову ходу зі штандартами вулицями міста у супроводі військового оркестру.
В рамках святкування відбувалися концерти, спортивні змагання. Однак відвідати ці дійства могли лише запрошені гості. Всім учасникам видавали спеціальну картку, яка служила пропуском на різні святкові заходи. Особливо заслуженим залізничникам та важливим гостям свята видавали пам’ятні медалі.
«Крилата» нагорода
В двадцятих роках у Польщі діяло громадське об’єднання LOPP, тобто Ліга протиповітряної та протигазової оборони. Осередок цього об’єднання був і в Станиславові. 11 грудня 1936 року на пустирі «Діброви» в кінці сучасної вулиці Чорновола відкрили аеродром, чиє будівництво тривало два роки й коштувало 400 тис. злотих. Комплекс будівель летовища складався з адміністративного будинку, ангару для літаків, паливного складу, гаражу та двох покоїв для гостей.
В 1938 році на летовищі у Станиславові відбулися змагання летючих моделей літаків, що організовувалися під егідою LOPP з 1929 року. Вперше вони відбулися у Варшаві, а надалі проходили в різних містах тодішньої Польщі. Зазвичай вони тривали кілька днів, а число учасників переважало 200 чоловік. Змагання проводилися в кілька етапів – окремо для кожного виду моделей, а також окремо для аматорів та професіоналів. У змаганнях брали участь також юні любителі авіамоделювання.
Кожен учасник змагань мусив представити щонайменше дві моделі. Політ моделей літаків тривав у середньому від двох до семи хвилин, проте польотам часто заважали погодні умови, зокрема сильний вітер. Деякі моделі, представлені у Станиславові в 1938 році, містили деталі, виготовлені з рідкісного надлегкого дерева бальзи, яка росте у Бірмі та Південній Америці. Були представлені й моделі, обладнані мініатюрними бензиновими моторчиками.
Нагородження переможців відбувалося в урочистій обстановці за участі місцевого воєводи. Проте пам’ятні медалі дарували й тим учасникам, які не здобули перемоги, – на згадку про участь і новий досвід. Спереду медалі ми бачимо будівлю аеропорту та літак, що зринає високо в небо. Трохи нижче викарбувана абревіатура «LOPP».
На звороті – напис: «ІХ загальнодержавні змагання LOPP з летючих моделей. Станиславів, 1938 року». Цілком очевидно, що ця медаль видавалася не за призові місця, але можна не сумніватися, що учасникам змагань усе ж приємно було отримати хоча б таку відзнаку.
Олена БУЧИК | 
