Село Чесники розташоване в горбистій місцевості недалеко від сакрального об’єкту дохристиянської доби – місця Сили - «Чортова гора». Офіційна дата виникнення села (за першою згадкою) – 1368 рік. Адміністративно село належало до Бережанського циркулу Рогатинського повіту. Дідичами села були суддя Микола Петриловський, шляхтичі з родин Казановських (Хшановських) і Мальчевських. Історики знаходять згадки про замок, побудований поряд з Чесниками Адамом Казановським. На горі, яка ландшафтно домінує над територією села, стоїть древня церква Святого Миколая (назва, яка побутує серед мешканців Чесників – «Вознесіння»). Це давнє і шановане місце Сили з виразною позитивною (захисною) енергетикою. Навіть при першому знайомстві з пам’ятником архітектури, який тепер стоїть на цьому місці, впадає в очі, що він нагадує церкви, що будувалися у перші століття після монгольської навали ХІІІ ст. Потужні контрфорси, складені з грубого каміння підтримують масивний приземкуватий куб, стіни якого збудовані з урахуванням оборонної функції. Церква спирається на круглу у плані платформу, обкладену камінням, яке, щонайпевніше, було основою для захисного муру. Все вказує на те, що цей храм був свідком найтемніших часів у чотирнадцятому і п’ятнадцятому століттях, коли українські села кожної миті очікували нападу кримських і нагайських кінних чамбулів. Коли кожна церква, у разі потреби, перетворювалась на фортецю, чиї міцні стіни і благодатна енергія давали захист не лише родинам селян, але й худобі, яку ховали від татар і розбійників за оборонним периметром. Мури церкви Вознесіння були додатково обведені ровом і валом, що робило її «міцним горішком». Місцева легенда розповідає про лицаря Яна Чесновського, який з церковної дзвіниці храму Вознесіння вчасно побачив розбійницький загін татар і з допомогою селян відбив їхній напад. На честь лицаря гора, біля якої відбулася збройна сутичка, названа Яновою. Є не спростовані свідчення про те, що культове призначення цього місця сягає дуже давніх часів, ще до хрещення галицької землі. Зокрема, платформа, на якій стоїть храм, нагадує вівтарні платформи, присвячені Хорсу та іншим солярним божествам дослов’янського пантеону. Люди жили в цій місцевості ще у І тисячолітті до н.е. Залишки древніх поселень вперше відкрила повінь, яку спричинила річка Гнила Липа у 1853 році. Солярні мотиви присутні в оздобленні кам’яних хрестів, встановлених біля храму. Містична восьмикутна троянда (розетка, зірка) у центрі хреста може трактуватися ще й як священний знак сонця. Безперечно, що символізм квітки в центрі хреста є дохристиянським. Хрест тут є пересіченням матеріального світу (горизонталь хреста) з Духовною вертикаллю. Відмова від земних пристрастей і віднайдення внутрішньої гармонії дозволяє віднийти Духовну вертикаль, стати на Духовний шлях. Квітка (лотос)в центрі хреста – це янтра для медитації в буддистів. Роза в центрі хреста є також символом ісламських містиків – суфіїв. Від суфіїв цей символ перейняли і зробили його головним в своєму вченні середньовічні європейські містики-цілителі – розенкрейцери. Окрім того восьмипелюсткова квітка ще в кельтів означала своєрідний календар. В кельтів рік ділився на 8 періодів, які символізували циклічний час – від Різдва і зростання до періоду мудрості і далі – Смерті-Воскресіння. А коло навкруг квітки є символом циклічного часу. (Згадаймо кельтський хрест з колом-календарем). Легенда про розенкрейцера Існує древня легенда про те, що десь в районі Чортової гори є таємне поховання члена ордену лицарів Троянди і Хреста, який прийшов на Галицькі землі в кінці сімнадцятого століття, збирав тутешні унікальні лікувальні трави й дбав про здоров’я місцевих жителів. Можливо, він переховувався від переслідувань, можливо приїхав за запрошенням однодумців – достеменно не відомо. З цією легендою перегукується згадка про таємничого монаха, який під час епідемії нібито порадив селянам їсти часник, що буцімто породило топонім «Чесники». Те, що місце Сили позначено хрестами з трояндами, характерними для поховань членів ордену мандрівних лікарів, ніби підтверджує цю легенду. |
