Несправедливо забутою на сьогодні є постать Аполлінарія Тарнавського (1851-1943) – видатного лікаря, новатора в медицині, засновника і багатолітнього керівника санаторію в Косові. А декому з читачів історія його діяльності, можливо, допоможе переглянути і покращити власний стиль життя.
В Польщі ім’я цього лікаря відоме набагато більше, зокрема, молода дослідниця з Кракова Наталя Тарковська минулого року видала чудову монографію «Лічниця народу. Культуротворча роль природолікувального закладу доктора Аполлінарія Тарнавського в Косові на Покутті (1893-1939)». Зараз вона, активно популяризуючи свою наукову тему, намагається залучити меценатів до відновлення та реставрації приміщень славетного пансіонату, який тепер має назву «Косів» та переживає непрості часи.
Отож, про усе по черзі. Аполлінарій Тарнавський походить із заможної родини, що проживала в околицях Перемишля. Здобувши медичну освіту в Кракові, практикував у Борщові та Яворові. З дитинства був дуже хворобливим, а медицина часів Австро-Угорщини не могла йому порадити спосіб, як вилікуватися. Тому поїхав до Німеччини, в Баварію, лікуватися в курортному місті Верішофен. Там він перебував у водолікувальному закладі доктора Себастьяна Кнайпа – баварського священика, який прославився як видатний гідротерапевт. Кнайпу вдалося вилікуватися від туберкульозу. На той час, а це було задовго до винайдення пеніциліну, ця хвороба вважалася смертельною. Він застосував метод використання контрасту холодної і гарячої води. Кнайп виходив з теорії, що здоров’я людини істотно залежить від контакту з водою – плавання, водного масажу та гімнастики. Ці погляди дуже зацікавили Тарнавського, а особливо після того, як після застосування методики Кнайпа його здоров’я значно покращилося. Поміркувавши, він вирішив дещо вдосконалити цей підхід і впровадити його у свою лікарську практику.
Саме в ХІХ ст. великої популярності, особливо серед аристократії, набуває відвідування курортів та оздоровниць з відповідними для кожної групи захворювань кліматичними умовами. Для своєї новаторської практики Тарнавський вибрав містечко Косів на Гуцульщині. Коли у 1891 р. він заснував тут свій санаторій, йому вже виповнилось 40 років. Доволі швидко йому вдалося збудувати один з найбільш успішних закладів оздоровлення в історії нашого краю. В гірський краєвид він вдало вписав кілька затишних дерев’яних будинків, розміщених у парку та, частково, у фруктовому саді. Архітектура санаторію є надзвичайно цікавою і красивою та увібрала в себе, безперечно, деякі елементи і гуцульської культури. Пансіонат мав басейн, гарячу і теплу протічну воду. Частина фруктів і овочів вирощувалася при санаторії, до чого активно залучалися пацієнти. А вони, в свою чергу, будучи переважно містянами, відкривали для себе фізичну працю на селі.
Невдовзі санаторій А. Тарнавського став дуже популярним саме серед елітної частини польської інтелігенції. Через значну кількість прибулих знаменитостей відпочинок у Косові став дуже модним. У водолікувальному закладі надавали допомогу при всіх хронічних недугах, окрім каліцтв. Лікувальний метод А. Тарнавського полягав у використанні водних процедур, повітряних та сонячних ванн, вегетаріанської дієти, лікувального голодування, дихальної гімнастики, фізичних вправ. Останні він любив показувати особисто, уважно слідкуючи за їх виконанням. За порушення дисципліни, а також несприйняття методики лікування лікар Аполлінарій без докорів сумління виключав зі свого пансіонату.
Особливе місце відводилося психотерапії, налаштуванню пацієнта на позитивне мислення. Відпочивальників зустрічав напис на брамі санаторію – “Володій собою”, який був основним гаслом лікувального методу А. Тарнавського. Особливу увагу лікар приділяв відмові від алкоголю, паління, кави, чаю, які він вважав наркотичними засобами. У санаторій приймались пацієнти на час не менше одного місяця, бо за коротший час неможливо було, на думку А. Тарнавського, досягти лікувального ефекту.
У 1920-х рр. вартість добового перебування з утриманням у весняний і осінній сезон складала 10-13 злотих, літній – 12-15 злотих. Тоді це було досить дорого.
Для кращого розуміння престижності і популярності санаторію наведемо ціни на продуктові товари того часу. На ринках Станиславова в лютому 1926 р. 1 кг пшеничної муки коштував 65 грош (польська розмінна монета), а 1 кг житнього хліба коштував 42 грош. Один літр незбираного молока коштував 35 грош. Один кг масла коштував 6 злотих 40 грош. Також, для прикладу, 1 яйце коштувало 14 грош, а 1 кг солонини – 2 злотих 80 грош. Ціни на 1 кг м’яса тоді коливались від 1 злотого 70 грош до 2 злотих. А ціни на 1 кг кави були від 6 злотих 50 грош до 13 злотих. Найдорожчим був чай: 1 кг коштував від 15 до 30 злотих.
Розрахований санаторій був максимально на 120 осіб, за рік його відвідувало до 500 осіб. Серед пацієнтів санаторію були політичні діячі усіх ідеологічних напрямів, вище духовенство римо-католицької, греко-католицької, вірменської церков, вищий офіцерський склад, письменники, артисти. Зокрема, неодноразово відвідував санаторій відомий польський націоналістичний політик Роман Дмовський. Вулицями містечка прогулювались і знані соціалісти, наприклад, Ігнацій Дашинський. Косів став своєрідним аналогом польського Закопаного – тут зустрічалося багато відомих людей, зокрема із богеми.
Про Тарнавського залишилося багато комічних історій. Усі знали, що він не терпів товстих і ожирілих людей, стверджуючи постійно, що їхня надмірна вага є виключно їхньою провиною. Одного разу Тарнавський сказав пацієнту: «Підгарля повисле, погляд тупий, живіт обвислий, ким є пан? Хто пан такий?» Виявилося, що це був хірург, професор медичного відділу Львівського університету! «Мусить пан це виправити!» – сказав здивований лікар. Після цього цей хірург регулярно приїжджав до закладу Тарнавського, здобувши все-таки з часом омріяну худішу фігуру.
Найпопулярнішими висловами Тарнавського були: «Не переїдай – не будеш хворіти» або «Найздоровіше те, що залишиш на тарілці». Коли жінка припрошувала чоловіка до їди, він питав: «Хоче пані другий раз вийти заміж?». Одного разу у їдальні свого пансіонату лікар побачив, як єпископ добирав собі додатково ще смачних страв. Тоді підійшов, забрав у нього з-під носа повну тарілку, сказавши: «Вгамуйтеся, ексцеленціє!». Коли хтось із пацієнтів дякував йому за лікування, то завжди говорив: «Сонцю дякуй, повітрю дякуй і засаді стриманості, яку, маю надію, нарешті ти зрозумів».
Подорожні, що їхали дорогою з Коломиї до Кут, коли минали Косів, часто бачили дивні босоногі людські постаті, одягнуті в білу вільну одіж. «То ті вар’яти Тарнавського», – поблажливо знизували плечима місцеві гуцули, яких туристи розпитували про оказію.
У вересні 1939 р. сім’я Тарнавських прийняла рішення залишити Косів і виїхати до Румунії. Лікаря Тарнавського переконав це зробити його син Віт, який передчував загрозу. Однак сім’я не була до того фінансово готова. Садівник санаторію Ян Магда дав їм частину своїх заощаджень. Тарнавський попросив свого багатолітнього садівника заопікуватися закладом. Так і сталось. Ян Магда дбав про нього до 1945 р., доки сам не був змушений виїхати до Польщі на Шльонськ. Приміщення санаторію після війни було націоналізоване радянською владою. Лікар Аполлінарій дожив до похилого віку в доброму фізичному і душевному стані. Його пацієнт і водночас товариш, письменник Вацлав Філоховський жартував: «Старого доктора Тарнавського треба хіба буде розстріляти на Страшному Суді, бо інакше зі своєю неймовірною гігієною він буде готовий жити вічно».
Тарнавський вважав, щоб бути здоровим, потрібно дотримуватися таких десяти укладених ним правил. Наводимо їх далі в дещо скороченому вигляді:
Уникай переїдання. Згідно з Толстим, стриманість є першим кроком до досконалості – тренуй волю і виробляй характер людини. Не добирай з каструлі, бо перший раз береш в міру, а другий раз – з переїдання.
Справи має переривати не час їди, а правдивий голод, тому не їш, коли не голодний. Не їш, коли втомлений, неспокійний чи пригнічений, а перше старайся знайти спокій, бо лише в спокої добре виділяються травні соки.
Їжу жуй поволі і уважно, смакуючи, тоді їда наполовину перетравлюється уже в роті, а шлунок не перевантажується.
Їж рідко, найбільше три рази на день, а в перервах уникай перекусів чи солодощів, які забивають шлунок.
Якщо їжа тобі смакує, то перетравиш її швидше, а якщо не смакує – то не змушуй себе їсти, бо психологічно ти стримуєш виділення шлункового соку.
Не повертайся до попередньої страви, бо до кожної шлунок виділяє відповідні соки.
Уникай спецій, які розпалюють апетит, гострих закусок, пиття горілки і т.д. Вони подразнюють шлунок і перешкоджають спокійному травленню.
На травлення впливає рух на свіжому повітрі і добре повітря в їдальні. З цією метою відкривай вікна, а ще краще їсти надворі.
Розмова під час їди справді є жвавіша, але для слабких на шлунок не рекомендована, бо послаблює увагу, а відповідно, і контроль за кількістю спожитої їжі. Найбільше люди псують собі шлунки на святкуваннях та прийомах, коли заохочення до їжі і товариська розмова є правилом гостинності.
Найважливіше правило: дбай про добрий психологічний настрій при їжі, бо погані думки впливають на нерви травлення. Сідаючи до столу, забувай про переживання і справи дня і зосередься на доброму пережовуванню.
Петро ГАВРИЛИШИН, Роман ЧОРНЕНЬКИЙ |
