У ніч з 31 серпня на 1 вересня в Івано-Франківську відбувся «Шарм літньої ночі у Музеї мистецтв Прикарпаття». Акція для міста безпрецедентна. Під звуки оркестру публіці презентували оновлену музейну експозицію, де на зміну іконам прийшли твори легендарних галицьких художників - від Олекси Новаківського до Осипа Сорохтея.
Враховуючи той факт, що експозиція у музеї змінилася вперше за останніх 20 років, а також беручи до уваги ряд новаторських підходів у роботі з публікою, можна сміливо говорити про своєрідне відродження Музею мистецтв Прикарпаття.
Публіку, яка завітала у музей тієї ночі, не злякала ні пізня година, ні дорогий вхідний квиток. Віддавши ще 50 гривень за спеціальний лотерейний квиток, кожен міг взяти участь у розіграші картин місцевих митців. Ціна для людей, які не звикли ходити до музею навіть за 3 чи 5 гривень, досить висока. Але охочих випробувати щастя нарахувалося майже півсотні, отже, доволі ризикований хід керівництва музею вдався.
Акція розпочалася з презентації нової експозиції із запасників музею. Для зручності публіки, яка в цей час вмостилася у кріслах, картини проектувалися на екрані, а завідувач науково-методичного відділу Наталія Доскалюк розповідала про автора кожної з них. Лекція про мистецтво без відриву від крісла — цікаве нововведення для нашого музею, яке у майбутньому може отримати чимало прихильників, якщо цю ідею розвивати й надалі. У рамках акції було представлено новий проект "Повернуті з небуття" — відреставровані за кошти меценатів старовинні ікони. (Зібрані за рахунок лотерейних квитків 2300 гривень, а також 5000, зібраних Управлінням культури ОДА, підуть на подальшу реставрацію творів із цього проекту). Того вечора публіка насолоджувалася класичною музикою і театральною постановкою, участь у якій взяв також директор музею Михайло Дейнега. Після виступу театралів на підлозі музею залишилася купа яблук, які глядачі охоче позабирали й поз'їдали.
Аукціон картин створив чималий ажіотаж. Розігрували 10 картин, серед яких акварелі Наталії Доскалюк, живопис Михайла Тимчука, Михайла Дейнеги, Влада Симчича та Юрія Писаря. Останній запропонував музею свою роботу із зображенням франківської Ратуші вартістю майже у 6 тис. грн. Найдорожчий і найбільший лот від Писаря виграла франківчанка Юлія Боринець. "У моїй колекції вже є картина Юрія Писаря. Але я йшла сюди не заради лотереї, а на концерт, бо я дуже люблю мистецтво і охоче відгукнулася на запрошення своїх друзів. Звичайно, отримати у подарунок картину Юрія — це велика радість, - поділилася емоціями переможниця аукціону. - Такі акції треба влаштовувати частіше. Мені дуже сподобалась особлива духовна і гармонійна атмосфера. І з цим настроєм повертатися додому — незрівнянно!”
Головна подія вечора — презентація оновленої експозиції - забрала в музейників більше трьох років підготовки. Найближчим часом відвідувачі не побачать знайомих ікон, які презентувалися упродовж 20-ти років. Лики святих були відправлені на заслужений відпочинок у фонди музею. На їх місце із запасників музею прийшли роботи прикарпатських художників, які вже давним-давно мали б бути виставлені на публіку. Зміна експозиції - це свого роду сенсація для Івано-Франківська та туристів. Адже вперше на довготривалий огляд виставляються роботи зірок галицького модернізму, про яких дітям розповідають у школі, але картини яких у місті, ніде правди діти, не можна було побачити наживо.
Окраса експозиції — автопортрет Олекси Новаківського. "Ця робота для нас цінна тим, що небагато є автопортретів Новаківського такого високого класу, як у нас. Львів'яни, коли роблять якісь виставки, присвячені Новаківському, позичають у нас цю картину. Олекса Новаківський — це маестро і засновник Львівської школи живопису початку 20-го століття”, - розповідає Михайло Дейнега. Це єдина робота Новаківського у фондах Музею мистецтв Прикарпаття. Поруч з картиною метра — роботи одного з його учнів — Петра Сахра, який проживав у Коломиї, та його учениці Олени Плешкан.
Відкриттям для глядачів стане робота Олени Кульчицької. "Шанувальники мистецтва знають її передовсім як графіка й акварелістку, у першій експозиції на початку 80-х років експонувалися лише її акварелі. Олійне полотно "Село на Прикарпатті” глядачі побачать уперше”, - зауважує Наталія Доскалюк. Також уперше експонується ліричне полотно Івана Труша "Дніпровські далі”. У фондах музею є кілька робіт Івана Труша, але ця робота стане сюрпризом. Уперше виставляється на огляд і етюд Труша "Натюрморт квітів” та "Портрет дівчини в українському строї” Михайла Зорія. Востаннє роботи Зорія можна було побачити у музеї ще за життя майстра.
Вперше виставлено на огляд відвідувачів натюрморти Осипа Сорохтея. "Він більш відомий як графік і карикатурист. Можливо, хтось не знає, що Сорохтей на замовлення єпископа Хомишина малював декоративну роботу - зняття з розп'яття Ісуса Христа, яке зараз розміщене у каплиці Катедрального собору. Ця робота виставлялася у нашому музеї на початку незалежності України на ювілей Осипа Сорохтея”, - розповіла пані Доскалюк.
В іншому крилі музею відкрилася експозиція зарубіжного живопису. Тут вперше виставлено твір дуже відомого представника передвижників, критичного реаліста Володимира Маковського "Чаювання”. Крім того, глядачі побачать твір учня Шишкіна Семена Федорова. Як розповідає Наталія Доскалюк, відвідувачі вже почали плутати його з учителем і питають, звідки у музеї картина Шишкіна: "Федоров був доволі популярним і відомим, хоча рівня свого вчителя, звичайно, не досяг”. У цьому відділі також експонується твір романтичного напрямку Петра Соколова.
Дуже цікавою є історія картини "Жінка у східному одязі”. "Цей твір у нас проходив як невідомого автора польської школи 19-го століття, а під час формування експозиції ми з'ясували, що це робота Людомира Бенедиктовича, - розповідає Наталія Доскалюк. - Мало хто знає, що цей молодий і талановитий художник у 19 років вже був інвалідом і малював свої роботи фактично без рук. Він отримав травми під час січневого повстання поляків проти царської Росії у 1863 році. Йому ампутували кисті обидвох рук, і він прикріпляв до руки спеціальне кільце, у яке вкладав пензлики”. Дивлячись на його роботу, ніхто й не здогадається, яких зусиль вона коштувала безрукому митцю.
"До нас приїжджала делегація з Польщі, і вони були в захваті. Питали, звідкіля ми взяли стільки робіт польських художників, - каже Михайло Дейнега, директор Музею мистецтв. - Я розповідав їм, що ці роботи завжди були в нашому краї. Оскільки до 1939 року Галичина входила до складу Польщі, люди купували картини, хтось виїжджав і продавав їх, хтось залишав і втікав. Усі ці картини зібрали наші працівники”.
Якщо експозиція музею не змінювалася аж два десятиліття, а музей славився своєю колекцією творів сакрального мистецтва, що ж змусило дирекцію піти на таку радикальну зміну? "Включилася логіка і розуміння ситуації, - пояснює Михайло Дейнега. - Можна підрахувати, що за 20 років 220 тисяч жителів Івано-Франківська мали би переглянути її вже принаймні двічі. Втретє людей у музей вже не заманиш, адже вони не побачать нічого нового, лише ікони, які припадають порохом. Спочатку ми робили змінні виставки у центрі святині, а потім зрозуміли, що цього замало і треба докорінно змінити експозицію”. Її не лише змінили, але й суттєво збільшили. Якщо до цього дня виставлялося лише 0,2% від загальної кількості творів, то сьогодні вдалося презентувати 2% робіт. Важко собі навіть уявити, які ще багатства зберігаються у фондах музею. У черзі на увагу глядачів там десятиліттями вистоюють майже 13 тисяч картин!
Оновлення експозиції торкнулося й постійно діючого відділу сакрального мистецтва, розташованого у центрі святині. Трохи робіт змінили, ще трохи додали. Скульптури Пінзеля наразі відсутні, адже днями вони поїхали на виставку до Лувру й після повернення до музею займуть своє звичне місце. "Радикально змінити експозицію було ризиковано, але це вимушений крок. Коли ми це зробили, то зрозуміли, що це вартувало зусиль”, - наголосив Дейнега. Директор музею підкреслив, що держава на це не дала ні копійки. Експонувати картини із запасників допомогли меценати. Щоправда, сьогодні музей, за словами Дейнеги, винен 40 тисяч гривень за нові рами для картин у новій експозиції.
При виході з музею відвідувачам тієї ночі запропонували ще одне нововведення — невелику анкету, де можна було залишити свої дані. Михайло Дейнега пояснив, що таким чином музей прагне вивчити свою аудиторію, щоб у подальшому спрямовувати свої акції на різні вікові категорії людей. Що ж, добре пробудження для музею, який вже потроху "засинав”.
Наталка ГОЛОМІДОВА |
