На самих початках радянізації Надвірної, у 1939-1941 рр., у Надвірнянському районі дислокувалося кілька військових частин. Інформація по них досить скупа. Безпосередньо у Надвірній розквартировувався 15 мотопіхотний полк 15 танкової дивізії 16 механізованого корпусу РККА. Цей полк, як і всю дивізію, сформували у середині 1940 р., на її озброєнні в більшості були танкетки, легкі танки при незначній кількості середніх Т-28 та БТ і кількох вогнеметних. Із початком війни ситуація у Надвірній та околицях була досить спокійною. Про бойові дії початку війни в наших краях є такі відомості. У районі ще дислокувався 170-ий гірський стрілецький полк (штаб у с. Зелена, командир – майор Червоній Логвин Данилович) 56-ї гірської стрілецької дивізії (штаб с. Делятин), котрий прикривав частину кордону із Угорщиною по гірських хребтах на рубежі Зелена-Яблуниця-Ворохта. Коли 17 червня 1941-го стався напад на прикордонників (не виключно, що це провокація) у районі гирла ріки Чорна Тиса, полк організував оборону рубежу. Із початком бойових дій чотири дні стримував наступ ворога у напрямках Надвірна-Станіслав та Яремче-Коломия. Як сусід справа, на лінії Рожнятів-Цинява-Небилів розвернули 44-у Київську Червонопрапорну ім. Щорса гірнострілецьку дивізію (гдс), тоді як на румунському кордоні розгорнулася 96-а гсд, штаб якої знаходився у Сторожинці. За станом на 22 червня 1941 р. у Надвірній розміщено штаб 95-го прикордонного загону НКВС СРСР. Формували його в Ямполі, передислокували у жовтні 1939 р. у Надвірну, прийняв під охорону майже 300 кілометрів кордону на стику з Румунією та окупованими Угорщиною землями Чехословаччини (Закарпаття). Порівняно з польською, радянська система охорони кордону вражала кількісно. Цей загін мав у своєму складі чотири прикордонні комендатури, 16 лінійних та 4 резервні прикордонні застави. Як відомо, прикордонники залишили по собі у місті недобрі спомини. Штаб загону знаходився на вул. Садовій (нині вул. А. Міцкевича) у старій будівлі нинішнього комплексу Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2. Із кількох сусідніх будинків виселили жителів і поселили офіцерів. Приміщення обнесли високим парканом та перетворили у катівню, де піддали тортурам і знищили не одну сотню людей. Чи це на совісті особового складу 95-го прикордонзагону, чи ні – судити важко, оскільки на той час у Коломиї дислокувалася друга окрема комендатура прикордонних військ НКВС. Саме таким підрозділам відводилася ключова роль в очищенні західно-українських земель від незручних радянській владі осіб. Інформації про бойовий шлях прикордонників вдалося відшукати більше, вона заслуговує на увагу. Штатний склад 95-го загону – 2158 чоловік. На озброєнні – 50 мінометів, 60 станкових та 122 ручні кулемети, 1800 гвинтівок і якась кількість автоматів ППД-40, автомобільна техніка. Як не дивно, штаби комендатур та застав (95-го загону) були погано сформовані, командирські кадри слабкі. Відзначено, що «…рівень професійної підготовки був на низькому рівні… що привело до того, що в лютому 1940 року… в силу браку пильності бійців стався випадок роззброєння підрозділів 95-го прикордонного загону злочинцями…». Враховуючи обставини тих часів, можна припустити, що тими «злочинцями» могли бути учасники як оунівського підпілля, так і польського опору, що діяли на окупованих Радянським Союзом західно-українських землях. За проявлену халатність до дисциплінарної відповідальності притягнули ряд командирів, із зайнятої посади було звільнено заступника з політичної частини батальйонного комісара М. Філіпова та переведено його у 91-й Рава-Руський прикордонзагін. Початок війни загін зустрів під командуванням підполковника Дмитра Ареф’єва, заступником котрого був старший політрук Афанасій Карпов. На 22 червня уряд Угорщини ще не знаходився у стані війни із СРСР, тому на кордоні було досить спокійно. Бомбардування з німецьких літаків зазнала 5-а прикордонзастава у районі гори Сивуля, з літаків скинули кілька груп диверсантів. Один із літаків збили, він здійснив аварійну посадку біля с. Солотвино, екіпаж потрапив у полон. Наступного дня відбили наліт «юнкерсів» уже на м. Надвірну, при цьому ворог втратив два літаки. Трапилася сутичка у секторі 12-ї застави у с. Яблуниця, де ворожий напад теж відбили. Втрати прикордонників – мінімальні: безвісти зник заступник командира однієї із застав. Можна припустити, що з початком війни активізували дії українського та польського підпілля, бойовики яких нападали на частини РККА та НКВС. Є відомості, що у селі Микуличин діяла група т. зв. Союзу збройної боротьби («Zwiazek Walki Zbrojnej») у кілька десятків бойовиків. 27 червня 1941 р. Угорщина оголосила війну СРСР, після чого частини 8-го угорського корпусу перейшли державний кордон. Під їх натиском радянські війська почали відступати у глиб території України. 29 червня біля Надвірної скинули кілька ворожих десантів, ціллю яких було перерізати дорогу на Станіслав. Силами прикордонників ворога розсіяли. Бійці 9-ої застави, якій придали саперний підрозділ, відступаючи через Надвірну, підірвали усі більш-менш важливі об’єкти у місті: нафтопереробний завод, лісопилку, електростанцію тощо. 30 червня згідно з наказом командування 12-ї армії Південно-Західного фронту 95-й прикордонзагін зняли з охорони кордону та у повному складі перевели у піхотний підрозділ. Забезпечував охорону тилів, зокрема, брав участь у боях в районі острова Хортиця. Саме там діяла диверсійно-винищувальна група, сформована із прикордонників та місцевих добровольців, якими командував лейтенант-прикордонник Лев Юхновець. Можливо, що ця група причетна до охорони та подальшого підриву греблі Дніпровської ГЕС. Бійці цього загону у вересні-жовтні 1941-го брали участь у кількаденних боях у районі м. Синельниково Запорізької області. У документах, датованих листопадом 1941 р. (ЦА МО Ф. 228, оп. 2535сс, д. 36, л. 94, 95.), згадується «група Ареф’єва», як брала участь у протидесантних операціях. Офіційно 95-1 прикордонзагін розформували 6 грудня 1941 р.. Є відомості, що на його основі створили 95-й полк НКВС, котрий брав участь у боях за Крим та Кавказ. Його командир Дмитро Ареф’єв відбув на нове місце служби на Далекий Схід, де очолив штаб Управління військ НКВС із охорони тилу однієї з армій. У післявоєнний період став видатним воєначальником прикордонної служби та внутрішніх військ. Що стосується політрука Афанасія Карпова, то він, будучи воєнкомом 282-го полку НКВС, брав участь у Сталінградській битві, де й загинув 29 серпня 1942 р. при обороні Сталінградського тракторного заводу. 27 липня 1944 р. згідно з наказом НКВС № 00895 загін відновили та ввели у склад військ Литовського округу. Нині його наступником можна вважати Кенігсбергський ордена Леніна та Червоної зірки прикордонний загін ФСБ Росії. На честь 95-го Надвірнянського прикордонзагону встановили меморіальний знак та названо одну із вулиць м. Сінельниково Запорізької обл. У 2011 р. там відбулася військово-історична реконструкція бою прикордонників із німцями. За період окупації в 1941-1944 рр. у Надвірній короткочасно розміщувалися підрозділи угорської та німецької армій. Перебували тут вояки добровільних формувань із Бельгії, Норвегії та Російської «освободітєльной» армії (РОА), що їх кидали у бій проти ковпаківців. Із поверненням радянської влади прикордонники у Надвірну повернулися на короткий час. Оскільки лінія кордону перемістилася, то у с. Кути розмістили штаб 33-го прикордонного загону. Наприкінці 1944-го початок 1945 р. на території району оперували маневрові групи 256-го конвойного полку НКВС. Після бою з УПА під Кутами, де загинув командир майор А. Дергачов, цей полк розформували. (Продовження – у наступних числах) Михайло АНДРІЙОВИЧ, член Національної спілки журналістів України |
