Поштовхом до написання цієї статті стало те, що, працюючи в архіві, я натрапив на світлину колишньої директорки школи у Галичі Наталії Ковальської (ДАІФО, ф 6.оп.3 справа 4645). Далі відомими йому відомостями про цю особу поділився співробітник Національного заповідника «Давній Галич», почесний краєзнавець Андрій Чемеринський. Також у своєму архіві він відшукав знимку, де Н.Ковальська, тоді ще вчителька, стоїть із своїми вихованцями. За сприяння у написання статті п. Андрію велике спасибі. Тепер власне, що вдалося узагальнити.
Наталія-Ізидора Ковальська народилася 11 липня 1883 року в Бережанах. Її батьки – Іван та Наталія Ковальські. Про батька невідомо нічого, а мати проживала у Галичі і похована на старому цвинтарі. На пам’ятнику напис: «Наталія Михайлівна з Сембратовичів Ковальська, народжена 29.07 1850 в Пташковій, померла 04.10.19 26 р. в Галичі». Поховання знаходиться недалеко могили Лева Гузара.
Наталія Сембратович–Ковальська була дочкою Михайла Сембратовича і Марії з Лаврецьких. Як вдалося з’ясувати, її мати теж проживала і померла у Галичі (я навіть натрапляв на її могилу). Львівська газета «Діло» відгукнулася на її смерть невеликим некрологом: «Сембратович Марія (1817– 16.12.1893) – уроджена Лаврецька, дочка Антона, вдова св..п. о. Михайла Сембратовича (1814 -20.10.1884) Любачівського декана, рідного брата Митрополита Йосифа, мати о.Теодозія Сембратовича, пароха церкви св.. Варвари у Відні, померла у Галичі 16 грудня 1892 р. на 76 році життя» («Діло» за 17 (29) грудня).
Друга їхня дочка Антоніна Сембратович (1840 -1939) вийшла заміж за Копистянського Юліана, сина Олександра (1843 р.н.),пароха Галича. Їх дочка Ізидора (07.10.1875 -05.10.1950) була дружиною довголітнього галицького пароха о. Миколи Радзевича-Винницького (09.07.1868 – 10.06.1929). Саме через родинні зв’язки Ковальські попали під вплив головного галицького москвофіла о.Винницького.
У сім’ї Ковальських окрім Наталії зростали брати Володимир, Євген та сестра Іванна, яку вона мала на утриманні у 1930 році. Наталія вивчилася на учительку і з 1910 року постійно працювала у Галичі. Спочатку була тимчасовою вчителькою, а пізніше працювала на постійній основі. Учительську семінарію у Львові Наталія Ковальська закінчила з відзнако. З нею також вчилася із Галича Смольська Варвара. 1 серпня 1914 року була заарештована австрійцями і відправлена у табір Талергоф. У 1916 році тимчасово мешкала у Празі, а після війни повернулася у Галич.
Тут брала участь у громадському житті міста, стала однією із організаторок Каси задаткової «Надія» в Галичі. Це товариство було зареєстроване з необмеженою порукою 15 падолиста (себто листопада) 1920 року. Члени дирекції померли: Іван Юркевич, Юліян Янович і Гаврило Борисєвич (товариство існувало і до Першої Світової війни. – І.Д.). Члени дирекції вибрані: Дмитро Гвоздзовский, як касир, Наталя Ковальська і Іван Сегін син Пантелеймона заступниками членів дирекції.
Як патріотка і людина греко-католицького віросповідання Н.Ковальська, незважаючи на москвофільські погляди, жертвувала гроші на «Рідну Школу». З цього приводу маємо таку згадку із Станславова: «Дня 6 падолиста 1920 р. Замість вінця на домовину бл. п. Марії Абрисовської зложили на «Рідну Школу» товаришки і товариші з Галича мп (марки польські.- І.Д.).: Наталія Ковальська 500, Олена Сембратович 500, Олена Студинська 1000, Марія Остерман 500, Корнелія Янович 1000, о. Роман Лободич 1000, Софія Яворська 500, Іван Гречаник 300, Осип Бесараб 500 – разом мп 5800». («Громадський вісник», 9 червня 1922.ч. 87. С. 7).
Зазначимо, що у 1913 році в м. Галичі вже не стало двомовних шкіл, а залишилися лише польськомовні навчальні заклади. У 1920 році знову відкривається школа, що називалася утраквістичною (тобто двомовною) публічною школою, яка існувала до 1939 року. За спогадами учнів цього навчального закладу Шекети Мирослави Теофілівни та Зеленецького Миколи Івановича, школа була з роздільним навчанням. Вчилося у ній біля 60-ти дівчат і стільки ж хлопців. Усі предмети, крім математики, історії, природи, велися польською мовою. Директором школи до 1939 року була Ковальська Наталія Іванівна.
У 1927 році на прохання жителів міста й за сприяння священника о. Миколи Винницького Галицький магістрат виділив кошти, одержані від продажу землі й угідь, на будівництво школи. Це мало бути триповерхова добротна будівля. А до цього часу вона була в дерев’яних довгих бараках, які погано опалювалися. Знаходилась школа на території колишнього Галицького молокозаводу.
Навесні 1927 року хтось підпалив бараки, і вони повністю згоріли. Школа розмістилась у кількох будинках. Будівництво нового приміщення тривало до 1930 року. У невпорядковану ззовні й всередині будівлю входять учні. Вчителями школи в той час були: Ковальська Наталія Іванівна (директор), Залецька, Козловський Роман, Березяк, Петронеля Мисливець, Францішек Мисливець, Марія Остерман, Студинська Олена Михайлівна, Студинська Юлія Михайлівна, Балицький Фердинанд Іванович.
Тодішня школа називалася 7-ми класна загальна школа з польсько-руською мовою навчання в Галичі. Знаходилася на вулиці Судовій, 29. Навчалося в школі понад 200 учнів. Шкільне подвір’я було невеликим – 450 м². Учні цілий день перебували в приміщенні або виходили на подвір’я школи. Класи були переповнені. Наприклад, у 1935 році випускний 7-й клас мав 42 учні. Обладнання школи – це восьмимісні парти й стіл учителя. По закінченні навчального закладу видавалося відповідне свідоцтво.
Спогади про школу з 1920 колишньої учениці (у минулому вчитель Галицької музичної школи) Шекети Мирослави Теофілівни. Я приїхала до Галича у 1918 році, тому не можу сказати, якою школа була в Галичі до цього часу. Із розповіді своїх родичів знаю, що в часи Першої світової війни на околицях Галича тривали майже весь час бої. Не думаю, щоби могло бути якесь систематичне навчання. Директором школи була Наталія Ковальська. Крім неї, першими учителями були Студинська Олена Михайлівна та Остерман Марія. Школа була утраквістична: відділом, у якому навчалися дівчата, завідувала Наталія Ковальська, а відділом, у якому навчалися юнаки, - учитель-поляк Міхал Зайонц (Заєць).
Такий стан тривав аж до 1939 р., себто до приходу радянської влади. Опісля директорами школи у Галичі були уже інші педагоги, а про долю Наталії Ковальськоїз того часу невідомо нічого. Зокрема, коли вона померла і де похована. Можливо, у когось із галичан є доповнення про останні роки життя колишньої директорки школи, тож прошу відгукнутися.
Іван ДРАБЧУК |
