Хоча герой нашої сьогоднішньої публікації не був уродженцем Крилоса, але саме це село дало йому дорогу у безсмертя. Навіть незважаючи на те, що з плином часу його ім’я трохи призабулося, хто б не писав про довоєнний чи післявоєнний період історії цього села у ХХ столітті, той, безперечно, натрапить на його ім’я. Адже у той час саме Олекса Кривий був задіяний у всіх важливих заходах, які відбувалися у Крилосі та околиці.
Він народився 30 березня 1920 року в с. Вербівці Коломийського повіту у сім’ї колишнього січового стрільця Федора Кривого. Його мати – Єфросинія (Фрузя) Крива, в іншому джерелі – Евфемія. Через деякий час сім’я переїхала до с. Крилоса. Тут Олекса закінчив місцеву школу, а опісля навчався у Торговельній школі у м. Станиславові, яку успішно закінчив.
У Крилосі був провідником сільської молоді, організатором товариства «Сокіл», яким керував разом із Мирославом Фіголем. У той час і його батько, як свідчать документи, був найактивнішим із селян. У 1935 році О.Кривий належав до секції «Молоді української», яка діяла при філії «Просвіти» у Галичі. Молоді патріоти організували у 1935 році свято Галича, а у 1936 році провели День «Сокола». В оргкомітетах обох свят бачимо і Олексу Кривого.
У середині 30-тих років О.Кривий став членом ОУН. Спочатку він входив до крилоського осередку, який у 1938-1940 рр. очолював Титор Капусняк, а в 1940-1941 рр. став його керівником. Він разом із побратимами розповсюджував серед населення націоналістичну літературу та агітаційні листівки, проводив заняття з військової підготовки молодих оунівців. Кілька разів Олексу Кривого заарештовувала польська влада за приналежність до ОУН (перший раз восени 1934 р., другий раз улітку 1935 р.), але тримала під вартою недовго, бо не було наявних доказів.
Наприкінці 1935 р. О.Кривий входив до Повітової Екзекутиви ОУН і був її комендантом. Крім нього до керівного проводу ОУН на галицьких теренах входили: Теодор Найдич з Делієва, референт технічно-ідеологічний, відповідав також за зв’язок з Окружною Екзекутивою, Володимир Сегін з Галича, контролер, Василь Гнатів з Галича, референт організаційний, Іван-Мирослав Королів з Дорогова, референт ідеологічно-вишкільний.У 1938 - 1939 роках О.Кривий перебував на Закарпатті, де боронив незалежність Карпатської України.
Після повернення до Крилоса він знову включився у націоналістичну і просвітянську роботу разом із енергійним Сергієм Гошовським, сином місцевого пароха, гуртуючи молодих крилошан навколо «Просвіти». В «Альманасі Станиславівської землі» (т.2, с.612) про нього знаходимо наступне повідомлення: «Олекса Кривий багато труду вкладав у просвітню працю. Він організовував різні імпрези, концерти, фестини й забави, чим заохочував молодь до читальні. Коли перший раз прийшли більшо¬вики, він мусів утікати на захід, але в 1941 році, йдучи в Похідних групах на східні землі України, повернув був на один день до Крилоса». Також у цьому виданні серед активних членів аматорського гуртка згадується і Марійка Крива, що мешкала коло Княжої криниці. Ми так розуміємо, що це сестра Олекси.
Після приходу у Галичину більшовиків О.Кривий був заарештований знову. Про його перебування у тюрмі згадує Іван Дрогомирецький у своїх спогадах «В’язнем під трьома режимами». Ось уривок із спогадів: «Пізно ввечері полягали спати. На підлозі вже було де лягти, бо багато людей вивезли без суду, а багато постріляли. Я лежав поруч з Олексою Кривим з Крилоса. Нараз відкриваються двері, і енкаведист називає моє прізвище. Сказав збирати речі. Я взяв куртку, попрощався з Олексою, дав йому жменю цигарок і вийшов на коридор». Тоді його було звільнено, а потім якимось дивом із лап енкаведистів вирвався і О.Кривий. З Станиславова він подався на захід у Польщу.
Влітку 1941 року, після проголошення відновлення Української держави (Акт 30 червня), О.Кривий, як було сказано вище, вирушив у складі похідної групи ОУН на схід. Спочатку був зарахований у рій Г7, який очолював Євген Павликевич, але перевівся у рій Г6, у якому був ройовим. Дійшов до міста Новоукраїнки на Кіровоградщині, де став начальником районної поліції. Тут був заарештований німецькими каральними органами разом з Іваном Дейдеєм із Єзуполя. При обшуку в О. Кривого були знайдені обтяжуючі матеріали. Під час слідства тримався мужньо, нікого з друзів не видав. Засуджений на кару смерті. Розстріляний 30.11.1943 року перед батальйоном поліції як зрадник Німеччини, хоча він ніколи не присягав їй служити.
Ось там коротким, але насиченим на важливі життєві події було життя українського патріота Олекси Кривого. Напевно, у Крилосі ще живуть його родичі, які можуть до написаного щось додати. Тож дуже сподіваємося, що хтось із мешканців цього села відгукнеться.
Іван ДРАБЧУК |
