Родина Ярошинських у Блюдниках
Впродовж ХV – XX ст. Блюдники були власністю багатьох шляхтичів. Останніми з яких, починаючи із 1870-х рр. були – граф Людгард Грохольський гербу Сирокомля із села Терешківці, що на Волині, а біля 1875 р. від нього село отримав Зигмунт Ярошинський гербу Корчак. До вересня 1939 р. останнім власником маєтку був його син Мар'ян Ярошинський.
Зигмунт Ярошинський народився 9 січня 1842 р. у родовому маєтку Ярошинських – Яна та Юлії (з Тизенгаузів) у Ставках, Ольгопільського повіту, Подільської губернії.
У 1860 р. закінчив школу у Варшаві. Відвідував природничий курс у Парижі. Наприкінці 1862 р. Зигмунт оселився у своєму маєтку в Ставках.
У 1864 р. був призначеним головою Ольгопільського повіту. Він активно співпрацьовував із Польською повстанською армією, якій постачав зброю для боротьби проти Російської імперії, через що разом із своїм братом Болеславом був засуджений у заслання до повітового міста Ядріна, Казанської губернії. Болеслава було депортовано зразу ж, а Зигмунта через півтора року пізніше.
Наприкінці 1867 р. Ярошинський приїхав до Варшави, проте йому було заборонено повертатися до свого маєтку. Потім він поїхав до сім'ї у Відень, де в 1869 р. вийшов заміж за свою двоюрідну сестру Ядвігу з Тизенгаузів. Згодом оселяється у Кракові. Придбавши у 1873 р. маєток у Блюдниках, Ярошинський присвячує себе невтомній господарській справi. Протягом 26 років він був головою станиславівського відділу Галицького господарського товариства.
У березні 1909 р. Зигмунт Ярошинський помер. Поховали його у Блюдниках.
Мар'ян Ярошинський народився 16 березня 1876 р. у Блюдниках, повіт Станиславівський (згідно з іншої версії народився 14 жовтня 1879 р.).
Закінчив гімназію у Хирові (на Львівщині). Згодом вивчав медицину та сільське господарство в Ягеллонському університеті (м. Краків). Відвідував медичні курси у Віденській політехніці.
Отримавши вищу освіту, оселився у сімейному маєтку в Блюдниках. Був одним із ініціаторів та акціонерів компанії, згодом відомої як Товариство експлуатації калійної солі «TEСП» у Калуші (1911 р.). З 1915 р. перебував у Росії, де був членом Польської Ради Міжпартійного Об'єднання та її представником в Україні та Мурманську. Також був членом Національної партії праці. У 1918 р. австрійським судом був засуджений до смертної кари «як зрадник держави». Цього ж року він повертається до родинного маєтку.
На протязі 1922-1927 рр. був депутатом Сейму Республіки Польщі першого терміну.
На початку Другої світової війни перебував у вигнанні в Угорщині, в Югославії, а з 1940 р. – у Франції. Був нагороджений лицарським хрестом Ордену Відродження Польщі. Помер 23 березня 1944 р. у Екс-ле-Бені, Франція.
Протягом панування родини Ярошинських у Блюдниках, їм вдалося не тільки розвивати свій маєток, а й побудувати у селі багато цікавих житлових, промислових, господарських та сакральних споруд, які до сьогоднішніх днів збереглись, але у напівзруйнованому стані.
У маєтку дідича був великий двір (або фільварок), який, мабуть, ще з давніх часів, на це вказували старі будови палат. Щоб відбудувати палати й усі будинки двору, власник побудував у своєму маєтку цегельню і вапнярку. Згідно топографічної карти за 1896 р., спочатку цегельня знаходилася поблизу садиби із північно-східного боку, а вже на карті за 1921 р. вона була під горою Лаз, біля дороги до покинутого села Селище. Очевидно, перша цегельна була будована Зигмунтом, а друга – Мар'яном Ярошинським.
Вапнярка була у Вербівцях, під горою Камінь, де був м'який білий камінь, що надавався на виріб вапна. Окрім цегельні й вапнярки Ярошинські мали гуральню. У роки Першої світової війни її було закрито, а 1925 р. – перебудовано чеською фірмою на млин. Млин працював до 1990-х рр. На даний час він пустує.
На території садиби шляхтичів знаходився чудовий парк, який займав територію близько 30 га. Окрім газонів, парк прикрашали клени, каштани, сосни та липи. До парку прилягав сад, близько 15 га., на якому виключно росли троянди і жоржини. З цього саду возили квіти до цілої Польщі.
Ще до Першої світової війни господарство у пана добре розвивалося й він докупив собі ділянку у Семена Мельника, яку потім подарував римо-католицьким монахиням, які завели там дитячий сиротинець. Дітей там не було багато, тому вони зробили дитячий садок ще й для селянських дітей. Два великі приміщення закладу було відведено для школи, у яких розміщувалися два класи. Монахині ходили молитися до своєї святині, яку Ярошинський збудував на території свого парку.
Після Першої світової війни панське господарство почало занепадати. Згодом Ярошинський почав щороку розпарцельовувати по-одному ланові. Землю купували місцеві мешканці – українці. Щоб врятувати своє господарство, пан наказав вирубувати ліс, а в 1937 р. спровадив техніків на пошуки нафти, якої вони так і не знайшли.
Вся історія перебування родини Ярошинських у Блюдниках закінчилася початком Другої світової війни. Після того, як німці зайняли Польщу, Мар'ян Ярошинський виїхав за кордон.
Історія будівництва споруди
У 1875 р. в Блюдниках згадується приватна капличка, яка була власністю Зигмунта Ярошинського. Богослужіння у ній проводив о. Михаїл Бишевський, де римо-католиків тоді було 32.
Згідно геологічної карти за 1896 р., на території маєтку шляхтичів вже була нанесена дана каплиця. На цій карті показані ще 3 сакральні об'єкти: цвинтарська капличка, яка знаходилася на «старому» кладовищі села; 2 придорожні каплички – перша з яких знаходилася при в'їзді в Блюдники із сторони Пукасівців (по лівій стороні дороги), а друга – на початку села, біля садиби Ярошинських, по правій стороні дороги. Уже на військово-географічній карті за 1921 р., нанесено ще одну сакральну споруду – каплицю-усипальницю родини Ярошинських, яка розміщувалась у північно-східній частині маєтку.
Отже, наприкінці ХІХ ст. – початку ХХ ст. у Блюдниках була 5 сакральних споруд. На даний час збереглася тільки остання святиня, але у напівзруйнованому стані.
Каплиця-усипальниця була побудована у 1910 р. за кошти родини Ярошинських і була освячена на честь Пресвятої Діви Марії. Можливо, будівництво святині розпочав Зигмунт Ярошинський, оскільки на розвалинах споруди зустрічається цеглa із клеймом «Z J» (яка скоріше за все була виготовлена на родинній цегельні), а завершив його син Мар'ян. Нажаль, нам невідоме прізвище автора проекту каплиці.
У 1911 р. у Блюдниках було 57 римо-католиків. Літургію у каплиці Ярошинських проводив о. Рудольф Кмєціньський. Спочатку Блюдники входили до складу войнилівської парафії, за винятком 1910-1924 рр., оскільки вони були центром парафіяльної філії, охоплюючи населені пункти: Kурипів, Пукасівці, Селище та Teмирівці. Пiсля 1924 р. і аж по 1939 р. Блюдники знову входили до парафії у Войнилові, де пастирський нагляд над місцевими парафіянами здійснював священник із Галича.
Восени 1940 р. у селі було створено колгосп ім. В. Чапаєва. Тоді ж було oрганізовано Галицьку МТС, яка розміщувалась на території колишнього маєтку Ярошинських.
Із слів місцевих старожилів, після Другої світової війни каплиця була закритою. Починаючи із 1950-х рр., її використовували як колгоспний склад отрутохімікатів. Про долю внутрішнього обладнання святині невідомо, можливо, його забрали поляки коли покидали село. Єдиним, що збереглись – металеві гвинтові сходи, що вели на хори. Вони простояли до 2000 р. Потім їх собі «приберіг» місцевих житель. З 1980-х рр. і аж по 2019 р. святиня пустує та руйнується часом. І по сьоднішній день, коли ми спускаємося у крипту, відчувається неприємний запах хімікатів. Наразі крипта є порожньою, всі останки родини Ярошинських перепоховали на «старому» кладовищі.
Опис каплиці
На основі іконографічний, архівних та польових досліджень ми можемо описати архітектурні особливості сакральної споруди.
Каплиця Ярошинських знаходиться у північно-східній частині села Блюдники, на початку вул. Галицької, по лівій стороні. Мурована з цегли, отинькована, орієнтована вівтарною частиною на схід. В об'ємно-планувальній структурі – прямокутна, однонавна, одноверха споруда із вужчим тригранним пресбітеріумом, до якої із східного боку примикає прямокутний у плані додаток (прибудова), що містить вхід у крипту. Дах над навою і додатком – стрімкий двосхилий, а над пресбітеріумом – трискатний із бляхи. Над нефом здіймається сигнатурка, яка завершена пірамідальним дахом із металевим однораменним хрестом.
Головний (західний) фасад – двоярусний, триосьовий, який увінчаний стрімким трикутним фронтоном. На центральній частині фасаду виступає портал із трикутним завершенням. Портал оздоблений аркадовим фризом та колонами, які підіймаються до архівольт. Тимпан порталу був заповнений скляним полотном, можливо, вітражем. До порталу вели бетонні масивні сходи із глухими балюстрадами. По боках головного входу (порталу) розміщені вікна – вузькі, видовжені із півциркульним завершенням, які оздоблені стрункими колонами. Над входом розміщені аналогічні два вікна, над якими є ніша із скульптурою Божої Матері.
Північний та південний фасади – одинакові. На стінах нефу розміщено по два біфорія, кожен з яких містить два вузькі, видовжені вікна із півциркульним завершенням, які оздоблені стрункими колонами та завершені трикутним фронтоном, у тимпані якого вирізьблені трилисті масверки. На стінах додатку розміщено по три маленьких півциркульних вікнах із глухими тимпанами. Верхня частина фасаду оздоблена широким карнизом.
Східний фасад триосьовий, який завершений трикутним фронтоном. У центральній частині фасаду розміщений вхід у крипту через прямокутний дверний отвір із півкруглим завершенням. Вхідна частина увінчана трикутним фронтоном, у тимпані якого знаходиться герб Корчак родини Ярошинських. У бокових частинах розміщено по-одному аналогічному вікну, що й на головному фасаді. На всіх кутах споруди розміщені масивні двоступінчасті контрфорси.
Інтер’єр нефа і пресбітеріуму без оздоблення, окрім ніш, у яких розміщені вікна. Нава перекрита гостролуковим склепінням, а пресбітеріум – тригранною конхою. У південно-західній частині нави розміщені металеві гвинтові сходи, що ведуть на хори. Музичні хори є муровані із трапецеподібним виступом по центру. Вони огороджені бетонним парапетом та оздоблені трилистим масверком.
Крипта без оздоблення, перекрита залізобетонним склепінням. У ній розміщено по 12 глибоких ніш (у два ряди по 6 штук) в повздовжніх стінах. На західній стіні крипти розміщене одне квадратне віконце.
Козелківський Володимир,
молодший науковий співробітник
відділу охорони культурної спадщини
Національного заповідника «Давній Давній Галич» | 
