Ця історія трапилась у тридцяті роки минулого століття. В одному із сіл Станиславівського воєводства був млин, що належав українському селянинові на прізвисько Мельник. Замовлень у нього вистачало, млин працював навіть уночі. Та однієї ночі Мельника вбили. Чоловікові просто проломили череп молотком. Першим побачив труп багатий селянин Іван Козак, який привіз молоти збіжжя близько четвертої ранку. Поліція думала недовго. Вони просто затримали Козака та доправили його до Станиславівської в’язниці. На протести пана Івана, що він не вбивав і навіть викликав поліцію, ніхто не зважав. Селянина визнали винним у жорстокому вбивстві та стратили через повішення. Поховали його у спеціально відведеному місці на цвинтарі. А через два роки до суду прийшов поляк Адам Більчевський, який зізнався, що саме він убив Мельника. Більчевський також тримав млин і чорно заздрив конкурентові. Втім, судді не дуже поспішали визнавати свою помилку та відправили його на психіатричну експертизу. Лікарі сказали, що з психікою в Більчевського все добре. До того ж, він детально розповів усі обставини вбивства, просив найсуворішої кари, казав, що його весь цей час мучили докори сумління і він далі не міг тримати гріх на душі. Суд присудив Більчевському 15 років в’язниці. А перед тим звільнив «від вини і кари» давно повішеного Козака. Робили все згідно з законом, в якому було написано, що процедура має відбуватись у присутності підсудної особи. Тому до цвинтаря вирушила ціла судова делегація, яка перед могилою Козака зачитала виправдовувальний вирок. ІВАН БОНДАРЕВ |
