За Австрії та Другої Речі Посполитої мешканці Станиславова в основному жили в орендованих помешканнях, адже нерухомість у місті була дуже дорогою – пише “Західний кур’єр”.
Таких квартирантів тоді називали льокаторами, і їхні стосунки з господарями помешкання не завжди складалися бездоганно, та й проживання в орендованій оселі часто було пов’язане з різними несподіванками. Так, у 1902 році в суді розглядався процес, під час якого місцевий купець заскаржив власника нерухомості через те, що орендоване помешкання було рясно заселене комахами – тарганами, блощицями і мурашками.
Своєю чергою, власник помешкання звинувачував льокатора, що це з його вини завелися комахи, бо він не підтримував чистоту в оселі. Врешті-решт суд присудив, що льокатор мусив сплатити половину коштів за оренду і переселитися до готелю за рахунок власника квартири на той час, поки квартиру не очистять від комах.
У 1935 році прикра несподіванка сталася ще з одним станиславівським льокатором, паном Станіславом Р. Він хотів полагодити дошку в підлозі орендованого помешкання і помітив, що під підлогою лежить якийсь пакунок. Зірвавши дошку, він дістав його і мало не вмер з переляку: в пакунку знаходився скелет дитини. Перестрашений льокатор звернувся до поліції, яка розпочала відповідне розслідування.
В 1927 році власник помешкання на вул. Седельємаєрівській (тепер вул. Гузара) не зміг виграти процес проти своєї льокаторки і законно виселити її з помешкання, бо незадовго до цього був прийнятий закон про захист прав льокаторів. Але господар знайшов спосіб розправитися з небажаною квартиранткою: за її відсутності він прийшов до помешкання, сокирою розвалив одну зі стін, поламав меблі та побив увесь посуд. Заставши у помешканні повний розгром, льокаторка звернулася до поліції. Справу прикрого господаря було передано до суду.
Газета «Кур’єр станиславівський» від 6 червня 1902 року, 23 січня 1927 року і від 20 жовтня 1935 року.
Підготувала Олена БУЧИК | 
