Наші сучасники зазвичай купують свіжу пресу в кіосках чи на розкладках у супермаркеті. У старому Станиславові все було трохи інакше – щоб прочитати свіжу газету, потрібно було знайти на вулиці продавця преси.

Переважно ними були малі дівчатка чи хлопчики. З останніми в місті була велика проблема, бо більшість хлопчиків, які продавали пресу, були страшними нечупарами. Вони ходили в подертому й брудному одязі, невмиті, з босими, перемащеними болотом ногами. І в такому вигляді малолітні продавці заходили до елегантної ресторації Гаубенштока, де відпочивала міська еліта, до кав’ярні «Уніон», що аж сяяла білизною свого оформлення і яскравим освітленням. Своїми чорними від бруду рученятами вони простягали вишуканій публіці свіжі газети. Більше того, інколи ці діти явно страждали від якихось хвороб, адже на їхніх тілах і руках були помітні виразки й рани. Очевидно, вони походили з бідних передмість Станиславова, де були поширені заразні хвороби. Міська преса зазначала, що це явище спостерігалося лише в Станиславові, й закликала власників ресторанів і кав’ярень не пускати продавців преси до своїх закладів, адже вони могли переносити небезпечні інфекції. Продавцям-нечупарам належало говорити, щоб вони спочатку помилися й одягли нехай бідний, але чистий одяг.

Газета «Кур’єр Станиславівський» від 21 вересня 1913 р.
Підготувала Олена БУЧИК