Важливим підприємством для нашого краю була фабрика вати, ватину і ковдр братів Мендельсонів. Вона була заснована в 1890 році, і спочатку її потужності були досить скромними. Поступово виробництво набирало обертів, і у міжвоєнний період підприємство Мендельсонів стало єдиною великою текстильною фабрикою в цілій Галичині.

У той період тут працювали 250 робітників і 25 працівників адміністрації. Фабрика виробляла вату для ковдр, ватин, різні види ковдр та пряжу для ткання килимів. Устаткування фабрики працювало на потужностях води і пари, вона мала власний подрібнювальний цех, прядильню і цех для фарбування. Підприємство поставляло свою продукцію не лише на внутрішній ринок, а й до інших країн. Сировину на підприємство теж поставляли з досить віддалених місцевостей.

Так, у 1910 році преса повідомила, що Торгово-промислова палата у Львові посприяла вигідному колійовому тарифу для перевезення бавовни з Трієста до фабрики вати в Станиславові. Співвласник фабрики Юліуш Мендельсон був одним з представників Станиславова у Торгово-промисловій палаті. Його внук Роберт згодом емігрував у США, де став відомим ученим-політологом.

Фабрика пережила дві великі пожежі. В травні 1912 року згоріла ціла триповерхова фабрична будівля, де було багато легкозаймистої сировини. На щастя, це майно було застраховане. Ще одна пожежа вибухнула в липні 1914 року. Загоряння відбулося у подрібнювальному цеху, згоріли всі машини та стара триповерхова будівля. Новіша будівля, де виготовляли ватин, залишилась неушкодженою. Шкода від пожежі складала кільканадцять тисяч корон. Згодом фабрику перепрофілювали у прядильно-трикотажну.

За радянської влади підприємство шило дитячий одяг та верхній трикотаж, були зведені нові корпуси фабрики. Незважаючи на давню історію, Івано-Франківська трикотажна фабрика припинила своє існування – у 2001 році суд порушив справу про її банкрутство. Землю і будівлі фабрики роздали в оренду.

Газета «Кур’єр станиславівський» від 2 жовтня 1910 р. і 19 травня 1912 року.

Олена БУЧИК