Колись івано-франківським «п’яним базаром» походжав колоритний пан, який пропонував отруту для шкідників і голосно гундосив: «От мышей, щурей, тараканов…» – пише “Західний кур’єр“.

Сто років тому ні «п’яного базару», ні гундосливого дядечка ще не було, тому мешканці міста купували засоби від небажаної живності у дроґеріях. Назва цих крамниць походить від слова «Droge», що давньою німецькою мовою означало висушені трави, сировину для виготовлення ліків. У дроґеріях здебільшого продавали ліки й лікувальні чаї, засоби гігієни.

Проте асортимент різних дроґерій суттєво відрізнявся, адже їхні власники нерідко продавали засоби, виготовлені власноруч – зубний порошок, мило, фарби для волосся, лосьйони й креми для обличчя, подекуди порошки для чищення посуду, взуттєві креми, кулінарні додатки (наприклад, порошок до печива) тощо.
Взагалі тогочасні власники дроґерій та аптекарі дуже вільно трактували спеціалізацію своїх закладів. Часом вони пропонували навіть спиртні напої і кров’яну ковбасу. Станом на 1929 рік у Станиславові було дев’ять дроґерій, причому аж шість із них знаходилися на вул. Сапєжинській (нині вул. Незалежності). До асортименту дроґерій належали й засоби для отруєння шкідників. Зокрема пропонувалася м’ясна отрута для мишей та щурів у пакетиках ціною по одній і по дві корони, що цілком надійно вбивала бідолашних тваринок. Її потрібно було додавати до харчової приманки – м’ясних кульок.
Можна було придбати й інші подіб­ні засоби, що діяли так само безвідмовно, про що свідчили вдячні листи від клієнтів. Засоби були виготовлені у Німеччині, підприємством Германа Муше.

Придбати їх можна було лише у місті Маґдебургу й у дроґерії магістра фармації Морица Бібринга, що знаходилася у Станиславові на вул. Сапєжинській, 7. Асортимент цієї дроґерії був особливо широкий, і там часом пропонували досить несподівані засоби й предмети, наприклад, заглушки для вікон, що захищали від протягів.

Газета «Кур’єр станиславівський» від 24 червня 1900 р.
Підготувала Олена БУЧИК