Пухнасті котики є домашніми улюбленцями багатьох іванофранківців, а от ставлення до котів у давньому Станиславові було неоднозначним. Так, у березні 1904 року в місті вибухнув справжній котячий скандал.

Власники численних крамничок, які розміщувались на площі Ринок, мали звичку закривати котів на ніч у своїх магазинах, прив’язуючи їх за шнурок. Ще й тримали напівголодноми, щоб вони краще ловили щурів та мишей і відлякували їх своїми криками. Очевидно, їх ще й не поїли, бо коти, натягуючи шнурок, виповзали на поріг і облизували краплі дощу.

Бідні тварини щоночі влаштовували гучні «концерти» й не давали мешканцям площі Ринок спати. Через це жителі неодноразово скаржилися в магістрат, але мало хто робив хоч щось, аби усунути проблему й допомогти тваринам.

Не кращою була ситуація й у 1920-х роках. Голодні коти стали серйозною проблемою для тодішнього Станиславова. У місті розплодилося багато бездомних котів, крім того, було досить несумлінних господарів, які погано годували своїх тварин, аби вони краще ловили мишей. Хвостаті розбишаки ходили цілими зграями у міських парках і ловили пташок, поїдали пташенят та нищили гнізда. Вони також полювали на голубів і крали курчат і молодих свійських птахів у господарів.

Неодноразові скарги мешканців у Товариство захисту тварин жодного результату не давали. У міжвоєнному Станиславові діяло розпорядження ловити агресивних бездомних псів і таких, які підозрювалися у захворюванні на сказ. Для цього в місті діяла ціла армія гицлів. Щодо котів ніякого розпорядження не було, тож і боротися з агресивними котячими зграями мешканцям доводилось на власний розсуд.

Газета «Кур’єр станиславівський» від 3 лютого 1907 р. і від 20 червня 1920 р.

Олена БУЧИК