На початку ХХ століття в багатьох європейських країнах ввійшли в моду спіритичні сеанси. Ставлення до них було різним – хтось сприймав їх серйозно, а хтось вважав легковажною розвагою і засуджував.

Загалом спіритичні сеанси стали модною світською забавою, яка практикувалася, коли товариству набридали танці та розмови про поезію. Новою розвагою захопилася не лише еліта, а й представники буржуазії і навіть міщанства.

Мода на спіритизм докотилася й до провінційного Станиславова. Так, у січні 1900 року в міському театрі відбулися виступи жінки-медіума пані Торн, які мали шалений успіх. Публіка заповнила театральну залу по вінця.

У липні 1903 року в місті відбулися спіритичні сеанси за участю ще одного приїжджого медіума – пані Хомес-Фей. У програму входило не лише спілкування з духами, а й сеанси ясновидіння. Жінка-медіум з зав’язаними очима відгадувала різні написи, предмети, імена тощо.

У квітні 1910 року у Станиславові давав свої вистави знаменитий «чародій» Балтазар. У програму входив зокрема й спіритичний сеанс «у кабінеті духів і в кав’ярні Мефістофеля». В лютому 1912 року в Станиславові відбулася лекція «Зигмунт Красінський і сучасний спіритизм». Польський поет і драматург Зигмунт Красінський, хоч і був ревним католиком, вірив у спіритизм і можливість спілкування з духами.

Лекція відбулася у залі міського казино, а провів її знаний психолог з Варшави Владислав Давид. Лектор зробив огляд творів Красінського, присвячених спіритизму, та іншої літератури на цю тему і зазначив, що докази правдивості спіритичних сеансів варто сприймати з великою обережністю.

Газета «Кур’єр станиславівський» від 7 січня 1900 р., 5 липня 1903 р., 10 квітня 1910 р. і 25 лютого 1912 р. Підготувала Олена БУЧИК