Підпільна діяльність борців за волю України у 30-50-тих роках ХХ ст. була так засекречена, що про їхню боротьбу ми можемо дізнатись тільки тепер, коли відкритими і більш доступними для дослідників стали документи архівів. Саме за ними ми можемо більше дізнатися як про очільників повстанського руху, так і його рядових членів. У сьогоднішній розвідці ми відкриваємо завісу над обставинами загибелі уродженця села Різдвяни Михайла Сенюка, який у підпіллі мав псевдо «Скритий». У книзі під редакцією П. Арсенича «Міста і села Галицького району» про нього подана обмежена інформація як про вояка УПА та керівника Букачівського районного проводу ОУН. Шляхи його боротьби, а також час і місце загибелі навіть для мешканців села були невідомі. Однак за новими дослідженнями нам вдалося їх з’ясувити. Михайло Сенюк, син Григорія, народився 1915 року у с.Різдвяни. Був членом Організації Українських Націоналістів ще за польської окупації. За націоналістичну діяльність був заарештований і сидів у тюрмі, але від своїх поглядів ніколи не відступав. Коли розгорнувся повстанський рух, М. Сенюк вступив до лав УПА. Воював до початку 50-х років. Наприкінці грудня 1951 року Михайло Сенюк, який на той час виконував обов’язки керівника Букачівського районного проводу ОУН, перебував в одній криївці із провідним ідеологом УПА Петром Федуном («Полтавою»). Знаходилась криївка у лісі неподалік села Новошин Журавнівського району Дрогобицької області (тепер - Жидачівського району на Львівщині). Під час обстеження лісу 23 грудня 1951 року енкаведисти за струменями пари з вентиляційних люків виявили цей підземний бункер з підпільниками всередині. Їм було запропоновано здатись, однак повстанці відмовились і відкрили вогонь з автоматів. Через деякий час, побачивши, що становище безнадійне, підпільники підпалили бункер, знищили усю наявну в ньому документацію і пострілялися. Криївка була розкопана солдатами, з неї було витягнуто тіла чотирьох повстанців: члена проводу ОУН Петра Федуна («Полтави»), референта пропаганди Журавнівського надрайонного проводу ОУН Богдана Зобніва («Миронича»), його бойовика Григорія Ярему («Зенка») та провідника Букачівського районного проводу ОУН Михайла Сенюка («Скритого»). У той же день тіла загиблих повстанців, а також іще трьох, що загинули 21 грудня, крайового провідника ОУН Романа Кравчука («Петра»), референта СБ Букачівського райпроводу ОУН Богдана Паньківа («Бурю») та кур’єра Євгена Якиміва («Богдана») вантажівкою доправили до Львова, де була проведена процедура їх впізнання заарештованими учасниками підпілля. Коли ж через кілька днів постало питання, що робити з тілами вбитих, то було вирішено, що їх треба таємно похоронити. Об’єктом «захоронення» була вибрана велика яма з негашеним вапном на території колишньої «тюрми на Лонцького» у Львові, тоді «об’єкту №39 УМГБ у Львівській області». Іван ДРАБЧУК |
