Субота, 18.05.2024, 06:56:11

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2012 » Жовтень » 19 » Розстріляний вертеп
09:27:46
Розстріляний вертеп
Кожен мешканець села Дорогів Галицького району знає цю страшну історію. У 1947 році п’яні енкаведисти відкрили вогонь по 18 підлітках, які репетирували різдвяний вертеп. Нині у селі живе очевидець тієї події — Михайло Макута.

Дорогівським шляхом
Дістатися до цього села — справа не з легких. Розташувалося воно десь під лісами, далеченько від траси. Маршрутки, які таксують з Бурштина на Калуш, їздять тут лише двічі на день — зранку та ввечері.
Михайло Макута: «От, дали диким людям зброю, а ті й робили, що хотіли»
А ще на шляху кілька разів зустрічаються таблички. Спочатку подорожніх вітає Галицький район, потім Калуський і знову Галицький. Якась плутанина. Виявляється, Дорогів примудрився «вписатися» між двома калуськими селами — Сівкою та Середнім.
Втрапити сюди можна двома шляхами. Або через старий напіврозвалений міст, або об’їжджати селами та лісами. У будь-якому разі красиво та екстремально. А от дороги тут дуже підступні, бо опале листя ховає чималі ями. Але зараз не про це.

Три кулі з вікна
До обійстя Михайла Макути залюбки спровадили діти, які поверталися зі школи. Чоловік лише пригнав череду з пасовиська та відпочивав у літній кухні. Питає, хто ми, звідки, не дивується, починає розповідати.
Того трагічного зимового вечора 1947 року нинішньому 83‑річному дідусеві було 17. Вони з приятелями зібрали вертеп — «Вифлеємська ніч». Головним організатором був саме пан Михайло, він виписував слова, роздавав ролі, організовував репетиції. До речі, в селі живе ще один учасник того вертепу — Богдан Стасінчук, але Михайло Макута якийсь більш говіркий.
«То був четвер, сьома вечора, якраз наша передостання репетиція — пригадує він. — Виходить Ірод на середину хати та розказує свої слова. Роль Ірода грав Микола Якубишин. Якраз у його хаті ми й збиралися. Тут раптом постріл, прямо в серце. Він як падав, лиш три рази щось крикнув і облився кров’ю. Потім — другий постріл. Попало в Омеляна Пасєку, той грав Ангела. Куля влучила у спину й вилетіла через груди. А третя влетіла мені у хребет, але я якось втік до комори, а потім і з хати».
Вдома була старенька мати вбитого Миколи, вона вибігла надвір і почала голосити. Ніхто не розумів, що відбувається — ані хлопці-вертепники, ані інші селяни. Але й на допомогу люди не вибігли — боялися вийти.

Сам себе вилікував
Стріляли у підлітків лейтенанти Єфанов і Грибков, яких призначили у село ніби слідкувати за порядком. Того вечора вони якраз вели до сільської ради чоловіка, який гнав самогон. У нього, певно, й самі понапивалися. Та хата, де репетирували підлітки, була поруч із центральною стежкою, що вела до сільради. П’яні енкаведисти побачили світло у вікні, гурт хлопчаків і почаи стріляти. Потім ще й кинули гранату на цвинтар і пішли далі.
«Я не одразу зрозумів, що поранений, — розповідає дідусь Макута. — Лише відчув, як щось сильно вдарило й запекло. Додому не дійшов, бо дуже болів хребет, то заночував у сусіда. Прийшла сестра та була біля мене до самого ранку. Назавтра знайшли воза й відправили мене до Галича. Головний лікар питав за кулю, то я казав, що сам її витягнув. Бо вона застромилася коло хребта, а я її видавив. Лікар лише пожартував, мовляв, сам себе вилікував».
На третій день, у суботу, в Дорогові був подвійний похорон. З двох кінців села несли труни сімнадцятилітнього Миколи Якубишина та п’ятнадцятилітнього Омеляна Пасєки. На цвинтарі дві процесії зустрілися, ховали разом…
«Пам’ятаю, що 5 січня приїхали й відкопали їхні тіла для експертизи, — далі пригадує пан Михайло. — Понаїхало тут машинами всякого начальства: полковники, підполковники, військовий прокурор. Ходили до тої хати шукати кулі. Нас один раз покликали, то ми й розказали, що бачили. Більше не чіпали».
Тих стрілків одразу забрали до Галича, мовляв, на суд. Але ніхто із селян на тому суді не був. Людям лише сказали, що Єфанова засудили на 18 років, а Грибкова відпустили, бо він не стріляв.
«Але хто це все може підтвердити? — зітхає чоловік. — Чи його дійсно засудили? От, дали таким диким людям зброю, а ті робили, що хотіли. Той Грибков ще потім працював на хлібзаводі й сюди у село хліб возив».
Того року в селі з вертепом ніхто не ходив. А потім їх і зовсім заборонили.

Не те болить
Багато мешканців Дорогова свого часу були в УПА. У лісах, якими оточено село, є криївки, є місця, пам’ятні для тутешніх. Наприклад, за селом під лісом уже після розстрілу вертепу енкаведисти вбили 17 хлопців із Дорогова та довколишніх сіл. Сьогодні там стоїть хрест.
А на початку села стоїть пам’ятник Андрію Марійчину, сотенному УПА на псевдо Тютюнник, який на тому місці й загинув. Біля школи — ще один пам’ятник, Івану Кошубі — охоронцю Степана Бандери.
…Михайло Макута потім пішов до армії, а після неї все життя працював на землі. Каже, його родина була під наглядом, тому не раз приходили до хати з обшуком. А могли ще й посадити чи вивезти до Сибіру, бо він писав антирадянські вірші.
Від «розстріляного вертепу» в діда Михайла залишився шрам на спині розміром зо п’ять копійок. Але то вже давно не болить. Він каже, більше ранить інше — нинішня ситуація в Україні та зовсім байдужа до цього молодь.
Світлана Лелик

Переглядів: 697 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024