Середа, 22.05.2024, 08:15:35

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2021 » Листопад » 30 » Шість історій про кохання в листах у контексті Коломиї. Історія третя: Мелетій і Марія Кічури
21:10:27
Шість історій про кохання в листах у контексті Коломиї. Історія третя: Мелетій і Марія Кічури

Мелетій Кічура (21.01.1881, с. Носів, Бережанщина – 3.03.1938) – український поет, перекладач, громадський діяч, адвокат.
Марія Луція Глинська (1884 – 1965) – коломиянка, донька судового радника і громадського діяча Володимира Глинського.
«Від літ моя пісня тебе викликала,
І снив я про тебе з діточих вже літ,
І ти не завела, прийшла привитала
І в розкіш змінила самотности гніт!» –
писав в одному зі своїх віршів Мелетій Кічура, звертаючись до коханої.
Як Мелетій і Марія познайомилися? У Львові? Чи може Відні, де він студіював право, а вона – філософію? Та вже влітку 1910 р. листи Мелетія до Марії, яка в той час повернулася до Коломиї, були сповнені кохання.
Лист М. Глинській від М. Кічури (Відень, 20 липня 1910 р.):
«Мій найдорожший і найсолодший Котику!
…так не можу дочекати ся тої хвилі коли вже стріну ся з Тобою. Ні, Мій Котику ніколи не повіриш, як мені прикро без Тебе. Колись тутки...бачив я припадково, як в противнім (протилежному – М. К.) вікні, віддаленім о яких 100 кроків (через город) цілувало ся молоде подруже. Се збільшило мою тугу за Тобою до такої степени, що я почув майже фізичний біль і без вагання був би не знати що дав за се, щоби лишень бути з Тобою».
Лист М. Глинській від М. Кічури (Відень, осінь 1910 р.):
«Котику мій найукоханьший, найсолодший, моє Всьо!
…жию точно як на пустини. Коли нема мого Котика,… коли не можу поговорити з моїм Котиком … – то нічого а нічого в такім випадку не хочу і все для мене пусте, глупе, без інтересне…доки не буду коло неї (Тебе – М. К.) – доти о нічім иньшім не буду міг думати. – Вір мені, коханє, що я сам не знав, що можна бути так одностороннім. Сниш ся мені ніч в ніч – та що мені з того – ?»
Лист М. Глинській від М. Кічури (Відень, 14 листопада 1910 р.):
«…Коби хоч на секунду обняти Тебе пригорнути ся до Тебе! Не може вже бути гірше нікому як мені оту без Тебе – здає ся мені, що вже не дочекаю ся, щоби проминуло тих кілька день – бо в пятницю о 2 гій сполудня сподіюся напевно прибути до Коломиї… Серце моє єдине, кажу Тобі і по сто раз, що все минає, а перед нами єще велика будучність, ми що лише вступаємо в житє і чому ж нам не іти в нього з вірою що криють ся в нім для нас не тільки клопоти але і радости? Клопоти мусять бути – але і зміна має також щось до себе. Коханє моє – моє серце чує як найкрасше, а воно мене єще ніколи не завело. Мені аж смішно подумати, щоби нам було зле – я бодай потребую діткнути ся лише до свого Киця і мені вже добре, так добре».
Марія Глинська і Мелетій Кічура одружилися 27 листопада 1910 р. Були щасливими, вірили у довге спільне життя. Але прожили разом у Коломиї неповних чотири роки, бо вже з початком Першої світової війни Мелетій був покликаний до австрійського війська. Ще влітку 1914 р. писав дружині й донечці Ксені зі Львова, перебуваючи там коротко у справах: «Коханє моє найсолодше!…Не знаю, чи було дві мінути таких, під час котрих не думав би про Вас і не бажав пригорнути Вас до себе так сильно сильно! Вір мені, що і писаня листу, то для мене свого рода мука, бо я хочу говорити, дивитися на Вас і слухати і пригортати – все проче пусте і не інтересне...».
А потім були: народження другої донечки Тетянки, воєнні баталії й далека Томська губернія в Сибіру, куди Мелетій потрапив разом з іншими австрійськими військовиками, захопленими в полон під час боїв у Карпатах 17 грудня 1914 р. Тож летіли листи до коханої дружини в Коломию і з фронтів, і згодом з Каїнська (тепер – Куйбишев, Росія): «Я єсьм ад’ютантом і маю коня…Наразі точне місце призначення не знане…нічого так не ожидаю як відомості про Вас – моїх коханчиків, що мені ні з очей, ні з гадки не сходять». (27.10.1914 р.); «Почавши від листопада 1914 не маю від нікого жадних відомостей – в полон попав я 17 грудня. Тут в Каинску живе нас около 80 – зразу ми мали велику свободу – тепер держать нас під вартою…Не розписуюсь, бо не можна. Цілую і горну до себе враз з цьопками». (28.05.1915 р.). У 1915 році Мелетія Кічуру переводять до Семипалатинська (Казахстан), звідки, згідно з записами в щоденнику Володимира Глинського, батька Марії, він утік у січні 1918 р. і вже 10 лютого був у Києві. Тут спочатку переховувався від більшовиків, відтак став у ряди Січових Стрільців. А в серпні цього року до нього приїжджала Марія – понад десять днів вони знову були разом після довгої розлуки. Вдруге відвідала чоловіка вже з доньками у липні 1928 р., а він після закінчення воєнних дій влився в громадське й культурне життя Києва, очолював канцелярію Академії мистецтв, викладав іноземні мови, писав і видавав твори й належав до літературної організації «Західна Україна». До Коломиї Мелетій Кічура так і не повернувся, як і сотні галичан, шукаючи свободи в радянській Україні. Як і більшість із них, був заарештований 1933-ого, засуджений спочатку на 10 років каторги, відтак – до розстрілу, не дочекавшись якого помер десь у Сибіру.

 


Кочержук Мирослава,
наукова співробітниця
Музею історії міста Коломиї


Переглядів: 155 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024