3 червня відзначають Всесвітній день велосипеда. З цієї нагоди пригадаємо цікаві факти про велосипеди в історії старого Станиславова.

Сотню років тому у Станиславові велосипедний рух відігравав значну роль, велосипеди були популярним транспортним засобом. Як писали в рекламних  оголошеннях, придбати двоколісного друга можна було, наприклад, у Кароля Гаусвальда – торговця залізними виробами й творця відомої кам’яниці, яка й зараз прикрашає наше місто (вул. Незалежності, 11).

Ті велосипеди були виготовлені на відомій фабриці Пуха у місті Ґрац і, якщо вірити рекламі, продавалися за фабричними цінами. Клієнтам пропонували також безкоштовну розсилку ілюстрованих каталогів.

З пожвавленням велосипедного руху з’явилися й пов’язані з ним проблеми. В сучасному Івано-Франківську крадіжки велосипедів – цілком буденне явище. Сто років тому втратити улюблений ровер також було дуже легко.

Наприклад, у серпні 1908 р. нахабні злодії вкрали велосипед у директора школи в Крихівцях. Очевидці стверджували, що крадій просто сів на велосипед як на свій власний і поїхав у невідомому напрямку. В тому ж році стався й випадок, що просто вражав своєю зухвалістю. Двоє злодіїв спробували пограбувати будинок по вул. Кілінського (нині вул. Лепкого). Вони вийняли віконну шибку і саме збиралися проникнути до помешкання, але хтось їх сполохав, і зломщики швидко втекли на велосипедах. Як зазначала тогочасна преса, це був не єдиний напад велосипедних злодіїв. Схоже на те, що в місті діяла справжня “банда на колесах”.

Крім того, велосипедисти часто викликали невдоволення у перехожих. Часом траплялися наїзди роверів на дітей і дорослих. Врешті-решт в останніх роках XIX ст. в багатьох містах Галичини були введені правила, яких повинні були дотримуватися всі велосипедисти.

Зокрема, вони не мали права їздити пішохідними тротуарами й площами, на яких відбувалися торгівля чи святкування. Заборонялося брати з собою на велосипед малих дітей і прив’язувати до нього собак, а також їздити поряд кільком велосипедистам. Кожен велосипед повинен був мати дзвінок, щоб сигналити перехожим. Ввечері на ровер потрібно було прикріплювати ліхтарик. У 1932 році міська влада заборонила також возити пасажирів на рамах роверів.

До речі, з 1936 року ровери треба було реєструвати. Власник отримував від місцевої влади унікальний номер – комбінацію цифр і букв.

Олена Бучик